*************************************************************************************
– Що для вас означає ваш предмет?
– Для мене географія – образ життя. Це життєвий шлях, який я пройшов у Вишнівській школі №1 з 1978 року по сьогоднішній день. Свої захоплення: туризм, акробатику, я приніс у нашу школу. Ми з учнями брали участь у численних районних та обласних змаганнях по туризму.
– Якби Ви мали необмежені можливості, що насамперед зробили б для Вишневого?
– По-перше, я побудував би школу з сучасним обладнанням. По-друге, збудував би ще один будинок творчості для молоді, де вона могла б проявляти свої здібності і розвивати їх. По-третє, зробив би так, щоб наше місто стало більш чистим у природному та духовному значенні.
– Чи змінилося наше місто за останні 10 років? В який бік?
– За останні роки місто збільшилось і за площею, і за кількістю населення. Збудовано нові масиви по обидві сторони від залізниці. Місто стало більш цивілізованим. Поліпшився зв’язок з Києвом.
– Що ви хочете побажати нашій молоді?
– Хочу побажати молоді більше доброти, духовності, бо зі збільшенням кількості населення, доброта почала відходити на задній план.
- Дякуємо.
(Інтерв'ю брали Берещук Інна, Бондаренко Владислав).
*************************************************************************************
Школа… як багато в цьому слові… тут і сум, і радість, і щастя, і одні з перших спогадів дитинства і юності. У щасливі дні нашого шкільного життя головними людьми в ньому є вчителі, що ведуть нас від першого дзвінка і аж до випуску.
Одним з моїх улюблених вчителів є вчителька, яка не просто навчає нас, але й розуміє, як ніхто інший. З нею можна говорити не лише про навчання, але й про життя в цілому. З цією вчителькою я познайомилась 2 роки назад, і поспілкувавшись з нею, зрозуміла, що вона не тільки хороший спеціаліст у своїй справі, але й винятково хороша людина, якій можна розповісти про всі свої проблеми і знати, що вона завжди допоможе.
Плахотнюк Клавдія Леонідівна вчителює у НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – дитячий садок» вже 14 років. За ці роки вона виховала безліч дітей, що займали призові місця на олімпіадах з біології. Вона дуже вимоглива вчителька, але її вимогливість лише підкреслює її виняткове знання свого предмету (біологія), адже лише вчитель, що дійсно знає свою справу, може і від інших вимагати того самого. Учні Клавдії Леонідівни завжди вдячні вчительці за отримані знання з її допомогою, хоча остаточно усвідомлюють це лише в 11 класі, коли розуміють, яка непроста річ – життя, і що саме її уроки знадобляться їм у здобутті подальшої професії і в майбутньому загалом.
До своєї праці Клавдія Леонідівна підходить з усією відповідальністю. Вона розуміє, що учням не цікаво просто сидіти і весь час писати конспекти з підручника чи слухати урок, повністю завчений з книжки. Як вчитель біології, Клавдія Леонідівна завжди вміє зацікавити учнів своєю розповіддю, захопити увагу дітей і тримати її аж до дзвінка. Вчителька на уроки приносить учням різноманітні схеми та мікропрепарати, а також мікроскопи, щоб діти самі могли впевнитись в існуванні тих чи інших істин у будові живих організмів. Учні виконують практичні роботи, де вони ще раз можуть перевірити правильність чи хибність тих чи інших теорій такої складної науки, як біологія.
Навіть дуже складний матеріал, такий наприклад, як генетика, може зрозуміти кожен в класі – для цього потрібно лиш уважно слухати Клавдію Леонідівну, і її розповідь запам’ятається сама собою.
Учнів старших класів вона поступово готує до зовнішнього незалежного оцінювання, яке відбудеться наприкінці 11 класу, бо розуміє всю відповідальність, яка лежить на ній при здачі учнями ЗНО з біології, тому й починає плавну підготовку з 10 класу: учні пишуть тести, виконують завдання не лише на відтворення матеріалу, але й на мислення над певними біологічними питаннями.
При підготовці до олімпіад Клавдія Леонідівна допомагає своїм учням, а не лише повідомляє про їх дату. Зі свого досвіду можу сказати, що також приймала участь в олімпіаді з біології, і знаю, яке нелегке завдання стояло перед Клавдією Леонідівною. Вона не лише допомогла мені повторити весь матеріал за шкільний курс навчання і систематизувати здобуті знання, але й зацікавила мене своїм предметом саме під час цих додаткових занять. Підготовка була не важкою, але ми приходили на ці додаткові заняття на протязі зимових канікул. Клавдія Леонідівна завжди при підготовці до олімпіад витрачає власні сили та енергію, але її старання ніколи не проходять даремно, адже всі учні, з якими вона займається, завойовують призові місця.
Я знаю, що є багато вчителів, які цінують учнів саме за їх знання. І це правильно. Але мені здається, що не менш правильним є і те, що вчитель має бачити у дитині не лише учня, але і маленьку людину з усіма її проблемами. Вчитель має побачити душу дитини, а не лише її розум. Багато вчителів, більше поспілкувавшись з дитиною, можуть відкрити для себе ще одну маленьку особистість, яка, можливо, не може чи не хоче навчатись, але володіє такими людськими якостями, якими, можливо, інший учень, що прекрасно навчається, і не володіє. І саме Клавдія Леонідівна може побачити в учневі ту маленьку людину, якій потрібні саме її підтримка і розуміння. Вона бачить не лише розумну дитину, вона спроможна побачити ще й хорошу людину. І на таке здатні далеко не всі.
Між учнем і вчителем мають складатися добрі і щирі відносини, відкриті. Вони не мають бути аж зовсім дружніми, певна субординація має бути присутня, але дуже недобре, коли при вчителеві учень боїться ступити зайвий крок. Це говорить про те, що учень не довіряє своєму вчителеві – можливо, вони не достатньо знають один одного, а може, проблема в іншому. Всі учні, з якими я більш-менш знайома, довіряють Клавдії Леонідівни і почуваються спокійно й впевнено в її товаристві. Вона завжди прислухається до думки учня і не буде її ігнорувати.
Клавдія Леонідівна знає, що кожна дитина, а особливо в старших класах, має мати власну життєву позицію і життєву мету, і дороги до неї дуже непрості. Вона, як хороший вчитель і людина, допомагає нам, учням, визначитись у своєму подальшому житті і частково подолати певні перешкоди, що вже стоять перед нами.
На мою думку, вчитель має володіти високими моральними якостями, а також такими, як розуміння, підтримка, готовність прийти учню на допомогу у скрутній ситуації, чесність і доброта. Вчитель повинен мати тверду життєву позицію і незламні життєві цінності. І я впевнена, що всіма цими якостями володіє Клавдія Леонідівна. Вона дуже любить дітей, і це видно. І вона має повне право називатись Прекрасним Вчителем.
Я твердо знаю, що саме Плахотнюк Клавдію Леонідівну можна назвати справжнім вчителем. І для багатьох вона є не просто вчителем, що гарно викладає свій предмет, вона є ще й справжнім Вчителем самого життя…
Я поставила Клавдії Леонідівні декілька запитань про її життя і про її працю у школі.
- Яке ваше повне звання вчителя?
- Старший вчитель.
- Яке Ваше хобі?
- У вільний час я люблю виїзджати на природу (до лісу), також люблю вирощувати різні види рослин, також захоплююсь кулінарією.
- Чи важко вам працювати в нашій школі?
- Професія вчителя досить важка і відповідальна, але цікава, і мені подобається.
- Як багато Вам доводиться докладати зусиль, щоб виховати стільки дітей-олімпіадників? Як Вам це вдається?
- Спочатку я підбираю дітей, що мають здібності до вивчення біології. Тут усе залежить не лише від вчителя, але й від дитини. Я допомагаю учневі підготуватись до олімпіади і усвідомити всю відповідальність, що лежить на ньому.
- Чи любите Ви займатися класним керівництвом?
- Робота класного керівника надзвичайно відповідальна, і звичайно, часто буває важко з цим впоратись, але я намагаюсь бачити в кожній дитині не лише учня, але й маленьку людину з усіма її проблемами, здібностями, окремим характером. Мені подобається ця робота.
- Якими якостями та знаннями, на Вашу думку, має володіти вчитель?
- Найперше у вчителя мають бути гарні знання по певній дисципліні, психологічні і педагогічні насамперед, а також вчитель повинен мати високоморальні якості.
- Які стосунки мають бути між учителем та учнем? Більш дружні чи формальні?
- Вони мають бути посередніми між дружніми та формальними. Учень завжди має пам’ятати, що учитель – його друг, який йому завжди допоможе.
- Як Ви гадаєте: молодь має ставитись до навчання поверхово чи занурюватися у нього повністю?
- Я вважаю, що кожна дитина має зрозуміти, що знання їй необхідні для отримання певної професії в майбутньому.
- І вже в старшій школі діти мають працювати більше, стараніше і наполегливіше, а особливо звертати увагу на ті предмети, які знадобляться їм при вступі до вищого навчального закладу чи просто при здобутті певної професії.
- Вам дуже подобається працювати в нашій школі?
- Я люблю Вишнівську школу №1 і люблю тут працювати, оскільки в нашій школі хороший педагогічний і учнівський колектив.
- Ви приїхали до міста Вишневе, як нам відомо, у 1987. Тоді воно мало зовсім інший вигляд. Як воно змінилось? В який бік? І тщо б ви хотіли змінити в ньому?
- Місто, звичайно, змінилося в кращу сторону: воно стало більшим та красивішим, багатшим. Хотілося б щоб влада побудувала дитячу лікарню, дитячий садок, щоб більше уваги приділялось дітям: їх розвитку і здоров’ю.
- Як ви ставитесь до молоді в нашому місті? Чи змінилась вона?
- Молодь залишається хорошою у всі часи. І в мій час, і в ваш – завжди були бешкетники, і молодь суттєво не змінилась. Мені подобалось і подобається молоде покоління – воно жваве і натхненне, все життя в молодих людей ще попереду.
- Кого б Ви поставили молоді в приклад?
- Я взагалі проти ідеалів, в приклад нікого поставити не можу: кожен має власне життя, власні принципи і мету, і щось нав’язувати мені б не хотілося.
- Кому б ви хотіли поставити пам’ятник?
- Це велика честь, яку потрібно заслужити. Можливо, в нашому місті і є такі люди, але зараз сказати не можу. Вишневе – чудове місто, в якому живуть прекрасні люди. Впевнена, що з роками місто і люди тільки вдосконалюватимуться
Бусол Ярина, 10-А клас
Весна, 2009 р.
*************************************************************************************
Тетяна Костянтинівна Савченко - це моя перша вчителька, яка вивела мене в доросле життя. Мені важко оцінити весь той вклад, який вона зробила для мене, для моїх однокласників. Вона виховувала у нас прагнення до прекрасного, вчила ставити і досягати висот. Ми дуже вдячні їй за це. Я вважаю, що багато жителів Вишневого вдячні їй за навчання, любов, терпіння, доброту...
- Шановна, Тетяна Костянтинівна, скажіть, будь ласка, як давно ви живете в місті Вишневе?
- Я живу в місті Вишневе з 1979 року.
- А яке воно було тоді?
- Наше місто зараз дуже відрізняється від того, що було тоді. Зараз воно на багато красивіше. Хоча і тоді потопало в зелені. Біля школи розташовувався фруктовий сад. Сучасних будинків тоді не було. Скрізь виднілись одні п’ятиповерхівки. Тоді місто тільки починало розбудовуватись.
- Як давно ви працюєте в школі?
- З 1986 року.
- Чи дуже помітна різниця між тими поколіннями, які ви вчили раніше і зараз?
- Звичайно різниця дуже помітна, адже мені здається, що тоді діти були більш вихованні, слухняні і прагли навчатись. А сьогодні тяжко, бо діти підвладні спокусам комп’ютерних ігор, телебачення, де дуже рідко навчають чогось хорошого.
- Що вам подобається в нашому місті?
- Мені подобається все: сучасні вулиці. Тротуари. Монумент Тараса Григоровича Шевченка - це одна з найгарніших і найважливіших пам’яток міста, бо в кожному місті має бути частинка нашої історії, щоб кожен житель пам’ятав, яка цінність української мови. Також мені подобаються, такі заклади, які несуть виховуючий характер. Вони не тільки роблять життя дітей цікавішим, а й навчають їх правильним, духовним принципам. Наприклад, мені подобається робота дитячої громадської організації «Капітошка».
- Що б ви хотіли змінити в нашому місті?
- На мою думку не вистачає будинку творчості, кінотеатру. Молоді немає де проводити вільний час. Я дуже вдячна тим людям, які посприяли тому, що прибрали ігрові автомати. В мене аж серце болить, коли я бачила, як діти після школи програвали свої останні гроші на цій машині.
- Яким ви бачите наше місто в майбутньому?
- Мені б хотілось, щоб всі люди в нашому місті були вихованні, культурні, добрі. Щоб молодь з повагою ставилась до старшого покоління.
Дякую!
Інтерв’ю брала учениця 11-А класу Олексієнко Олена.
весна 2009 р.
****************************************************************************************
Путіліна Ганна Калениківна - вчитель математики НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок"
- Рік Вашого народження?
- 1943р.
- З якого року ви працюєте в школі?
- З 1966 р.
- Тобто 43 роки віддано вихованню дітей, їх навчанню. Які ще посади ви займали? Коли?
- Працювала крутильницею на «Шовковому комбінаті» з 1961-1965 р.
- Які у вас є нагороди?
- Я маю багато грамот.
- Чому Ви обрали саме першу школу?
- По направленню.
- З якого року ви проживаєте в м. Вишневому?
- З 1966р.
- Що вам найбільше подобається в м. Вишневому?
- Мені подобається те, що в порівнянні з попередніми роками місто стало кращим. Його почали розбудовувати, облагороджувати.
- А що б ви хотіли змінити?
- Знести ринок,що біля нашої школи, тому що він в поганому стані, він більше схожий на смітник. Покращити стосунки людей між собою, привити людям культуру.
- Чи подобається вам наша молодь?
- Хоча зараз і інша система життя, є багато хорошої молоді. Та, на жаль, дуже багато негативної поведінки з боку молодих людей.
- Що б ви порадили молоді?
- Прислухатися до старших, не відмовлятися від порад інших. Звертатися до церкви, тому що в церкві, якої б вона не була конфесії, поганого не навчать.
- Як ви ставитесь до ЗНО?
- Якби воно було чесним, то було б краще. А взагалі, мені здається, що ЗНО краще тим, що, здавши його, учень може одразу дізнатись про свої шанси на вступ до ВНЗ.
- Які у вас мрії стосовно майбутнього?
- Щоб швидше добудували нову школу; переступити її поріг та повчителювати в новій школі.
-Дякую, нехай Ваше бажання збудеться.
(Учениця 11-А класу Долгова Дарія, весна 2009 року)
*************************************************************************************
Снігир Тамара Іванівна – вчитель-методист української мови та літератури НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок", шанована людина, мудрий педагог і просто красива жінка. Її стихія – це робота з дітьми, яких вона безмежно любить і для яких готова пожертвувати всім своїм вільним часом. Тамару Іванівну добре знають у районі, до неї звертаються за допомогою та порадою друзі, колеги, колишні випускники і сьогоднішні учні, бо знають: вона не відмовить.
Важливим результатом роботи вчителя є те, що її вихованці є призерами Всеукраїнських конкурсів, зокрема Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика, районних та обласних олімпіад з української мови та літератури, її учні показують високі результати з незалежного зовнішнього оцінювання, випускники Тамари Іванівни поповнюють ряди студентів філологічних факультетів та факультетів журналістики українських вузів. Дуже важливою, вважає вчителька, є робота з обдарованими дітьми, з якими вона займається на додаткових та індивідуальних заняттях.
Тамара Іванівна активно працює над методичними розробками, які друкуються в журналі “Українська література в загальноосвітній школі”, видавництво Інститут педагогіки АПН України. Так, в журналі вийшли до друку такі матеріали: “Тестові завдання з української літератури для підготовки до незалежного зовнішнього оцінювання” ( №4, №5, №6 2008 р.); “Жіночі образи в українській літературі” – тематична атестація ( №3 2008 р.); “Творчість Т.Г.Шевченка” – тестові завдання ( №2 2008 р.); “Я так її люблю” – літературно-музичний сценарій, присвячений Т.Г.Шевченку й Україні ( №78 2008 р.). Готуються до друку й інші її роботи.
Тамара Іванівна Снігир нагороджена значком “Відмінник освіти України” у 1993 р., грамотами Міністерства освіти і науки України, неодноразово нагороджувалася грамотами обласного та районного відділів освіти, отримувала подяки від районної райдержадміністрації, районного осередку товариства “Просвіта”. Вчитель бере участь в усіх методичних заходах школи, району. Вона є вмілим і тактовним наставником молодих спеціалістів. Тамару Іванівну добре знають у районі, до неї звертаються за допомогою та порадою друзі, колеги, колишні випускники й сьогоднішні учні, бо знають: вона не відмовить. Досвід роботи вчителя занесено до районного банку перспективного передового досвіду.
Любов до дітей, до рідної мови, до України, високий професіоналізм, захопленість своїм предметом – ось головні якості вчителя української мови та літератури Снігир Тамари Іванівни!
- Рік народження?
- 1951 р.
- З якого року ви займаєтесь педагогічною діяльністю?
- З 1973 р.
- Які посади ви займали? Коли?
- Я працювала заступником директора з виховної роботи в школі с. Гатного з 1980-1986р. , а з 1986-198р. працювала в тій же школі заступником з навчально-виховної роботи.
- Які у вас є нагороди?
- В мене є декілька нагород:
- грамота Міністерства освіти, районного та обласного відділів,
- значок «Відмінник освіти України»,
- звання вчителя-методиста.
- Чому ви обрали саме наш навчальний заклад?
- Тому, що закінчила в ній 10-й та 11-ий клас.
- З якого року ви проживаєте в м. Вишневому?
- З 1965р.
- Що вам найбільше подобається в м.Вишневому?
- Мені подобаються в м.Вишневому вишневі сади та новобудови. Та те, що містечко невеличке, але дуже затишне. Хотіла б, щоб наше місто було чистим не тільки на лозунгах, щоб жителі любили прикрашати місто не «сміттям», а деревами й квітами.
- Чи подобається вам наша молодь?
- Так, подобається. Молодь неоднозначна, незакомплексована, комунікабельна, вміє досягати своєї мети. Не подобається те, що в такі молоді роки молодь має погані звички: паління, алкоголь.
- Що б ви порадили молоді?
- Більше працювати над собою, дбати не тільки про матеріальне, а й про духовне. Дотримуватись здорового способу життя, бо молодь – наше майбутнє; ви – майбутні батьки, і у вас повинні бути здорові діти. «В здоровому тілі - здоровий дух».
- Як ви ставитесь до ЗНО?
- Мені ЗНО подобається як вчителю тому, що охоплює всі знання, воно більше стимулює, адже на ньому неможливо списати.
- Які у вас мрії стосовно майбутнього?
- Мені болить, що професія вчителя зарає вважається непристижною. Хотілося б, щоб держава оцінювала професію вчителя достойно. А оскільки я люблю подорожувати, то хотіла б мати таку пенсію, щоб побачити весь світ.
- Ваша улюблена страва?
- М’ясо по-французьки запечене під майонезом.
- Дякую за інтерв’ю, бажаю обов’язково поїхати до Франції та скуштувати їхні страви. Дякую Вам за Вашу нелегку, але таку необхідну працю.
(Учениця 11-А класу Долгова Дарія брала інтерв`ю у Снігир Тамари Іванівни)
*************************************************************************************
Ярошенко Володимир Дмитрович - тренер волейбольної команди ЗОШ №3. Народився 1952 року. Зараз працює вчителем фізкультури в Вишнівській ЗОШ I-III ст. №3.
Володимир Дмитрович учитель вищої категорії, вчитель-методист. Закінчив Кіровоградський педінститут з червоним дипломом. Після закінчення, як кращий випускник, був направлений на роботу в Криворізький педінститут.
З 1981 по 1983рр. був в аспірантурі.
З 1989 року в грудні місяці почав працювати вчителем фізичної культури в Вишнівській ЗОШ I-III ст.№3.
- Як була створена волейбольна команда?
- Наша волейбольна команда була створена 7 років тому. На той момент то були зовсім маленькі дівчатка, які підставляли руки під м’яч, і в деяких це виходило досить непогано. Потім я почав придивлятися до кожної дівчинки і намагався зрозуміти, хто на що здатний. Незабаром у нас почалися регулярні тренування, дівчата ставилися до них серйозно.
Склад команди:
1. Пилипенко Ангеліна
2. Шундик Людмила
3. Кондратенко Альона
4. Яремчук
5. Надбережна Ольга
6. Сиденко Даша
7. Пилипенко Анна
- Які досягнення?
- Наша команда має досить високий ігровий рівень. В цьому році ми зайняли І місце в районі. В 2008 році – ІІ місце, 2007 рік – І місце, 2006 – ІІ місце. Загалом можна сказати, що нижче ІІ місця в нас поки що не було. І сподіваємось, що такі результати будуть і в наступних змаганнях.
- Чи достатньо уваги в нашому місті приділяється спорту?
-На мою думку, в місті Вишневому недостатньо спортивних комплексів. Я б хотів, щоб побудували міський спортивний зал, щоб діти мали змогу повноцінно займатися. Ось, наприклад, в м. Славутич є багато фізкультурно-оздоровчих комплексів, а в Вишневому немає жодного. Ще прагну, щоб були гарні шкільні спортмайданчики.
-Як іде молодь до спорту?
- Всі прагнуть до спорту, але немає умов. Якщо будуть відповідні умови, то і молодь буде займатися. В нашому місті немає вибору спорту, хоча видів спорту існує дуже багато. Вишневе не має гарного басейну, де можна було б проводити змагання. Я б дуже хотів, щоб наша міська влада подумала над цими словами.
- Дякуємо за Вашу розповідь.
(Учні НВО дякують Пилипенко Ані у допомозі з інтерв'ю)
*************************************************************************************
На 40-річчі музичної школи.
Вже 16 років Скритуцька Наталія Олександрівна – директор музичної школи в м. Вишневе. Навчальний заклад під її керівництвом постійно розширюється, вдосконалюється. В 2004 році музична школа перетворилася на школу мистецтв, коли було відкрито художнє відділення.
- З якого року Ви проживаєте у нашому місті?
- В місті Вишневому я живу з 1978 року, коли ще була студенткою Київської консерваторії. Почала працювати в музичній школі на посаді викладача сольфеджіо та музичної літератури, зав. теоретичним відділом, зав. учбовою частиною. Все моє життя пов’язано з Вишнівською дитячою школою мистецтв.
- Чи цікавиться сучасна молодь мистецтвом?
- Охочих займатися мистецтвом значно збільшилось, але всіх бажаючих запросити до нас на навчання не дозволяє існуюче приміщення. Сьогодні в нашій школі навчається 400 учнів.
- Що Ви можете сказати про молодь нашого міста?
- На мій погляд, зараз дуже інтенсивно іде поляризація інтересів молоді. З одного боку стрімко зростає інтелектуальна еліта міста, але, як правило, столиця дає їм значно більше простору для самореалізації. Дуже приємно бачити молодь в оперному театрі, філармонії, органному залі, музеях, тощо. З іншого боку, проходячи повз ЗОШ, чую, на якій жахливій мові спілкуються один з одним хлопці і дівчата, круто пересипаючи кожне слово нецензурними виразами. Це стосується і поведінки.
З жахом дивлюсь на гори сміття, яке залишається на вулицях після святкових подій в центрі міста та використані шприці попід домами…
- Назвіть Ваші три бажання, що стосуються нашого міста, молоді?
- Цілком зрозуміло, що найпершим і найважливішим бажанням є бажання збудувати в місті нову школу мистецтв, де розмістилася б музичне, художнє, хореографічне, театральне відділення. Це повинен бути сучасний палац, де б комфортно відчували себе діти від 5 до 18 років.
Друге побажання – нарешті вийти нашому місту з подвійного, районного підпорядкування.
Третє побажання – відновити парк в центрі міста і побудувати клуб для літніх людей. Таких в місті багато, але поспілкуватися, крім лавочок під під’їздами , нема де.
- На Вашу думку, чи змінилося місто за останні 10 років?
- За цей час відбулися позитивні зміни центральної і прилеглих до неї вулиць. Сподіваюсь, такі зміни відбудуться і в частині, прилеглої до залізниці.
- Чого Ви бажаєте молоді міста?
- Молоді Вишневого бажаю бути не тільки спостерігачами змін на краще, а й самим брати активну участь в управлінні міста. Адже це дуже приємна місія – бути причетним до справи розбудови рідного міста.
- Дякуємо за інтерв’ю.
(Брала інтерв’ю Логінова Настя)
***************************************************************************************
Нещодавно я взяла інтерв'ю у директора НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-дитячий садок" Володимира Григоровича Плахотнюка - людини творчої, ініціатора багатьох педагогічних ідей. Він разом з педагогічним колективом намагається внести свіжий струмінь в процес навчання та виховання підростаючого колективу.
- В якому році Ви народилися?
В 1960.
- З якого року проживаєте в м.Вишневе?
З 1987.
- В якому році стали директором НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-дитячий садок"?
19 листопада 2000р.
- Які до цього займали посади?
Перш ніж стати директором, я працював заввідувачем районого методичного кабінету відділу освіти Києво-Святошинського РДА.
- В якому році стали депутатом?
В 1998.
- Якої партії Ви стали депутатом?
Партія "Промисловців и підприємців".
- Чим любите займатися в вільний від роботи час?
У мене його майже немає, але коли випадає така нагода, то можу піти в ліс по гриби чи з'їздити на рибалку.
- Улюблена страва, спорт, країна?
Страви улюбленої в мене немає, оскільки я не гурман, а вид спорту - це футбол, улюблена країна - це звісно Україна.
- Улюблене місце в м.Вишневе?
Немає.
- Які зміни Ви хотіли б внести до нашого міста?
Я багато чого хотів би, але найбільш - це, мабуть, щоб місто стало містом обласного підпорядкування, оскільки потім, якщо воно стане ним, то можна багато чого змінити. Хотів би, щоб побудували будинок культури, спортивний комплекс, а також, щоб покращили становище наших шкіл, забезпечили їх всім необхідним.
- Який рівень розвитку за 10 бальною шкалою Ви могли б оцінити наше місто?
7 балів - зарахунок комунального підприємства, що добре працює; прибирання нашого міста, що відбувається ретельно; чистоти нашого міста, ну і стану доріг в нас, оскільки в нас вони краще на відміну від Києва.
- Як Ви ставитесь до нашої молоді?
Добре.
- Які заходи повинна прийняти адміністрація для покращення нашої молоді?
Забезпечення зайнятістю, спорудження для молоді цікавих центрів відпочинку, бо крім кафе їм ніде відпочивати; запровадження міри відповідальності, бо коли її запровадити, то буде менш траплятись різних збитківзбоку молоді.
Дякую
Учениця 11-а класа Іванюк Таня
*************************************************************************************
Гайда Галина Юріївна – тренер з дзюдо Києво – Святошинської Дитячо-юнацької спортивної школи. Неодноразова чемпіонка України з 1998 року з дзюдо, з самбо (1990). Призерка чемпіонату СРСР, міжнародних турнірів.
- З якого віку Ви почали займатися дзюдо?
З 16 років.
- З якого року Ви працюєте в ДЮСШ?
З 1997 року.
- Що змусило Вас увійти у вищий спорт?
Високе бажання, цікавість до цього виду спорту.
- Чи важко Вам працювати з дітьми – вашим учнями?
Звичайно так, важко. Тому, що у кожного свій характер, поведінка, і спочатку дуже важко знайти спільну мову з дитиною.
- Які риси в молоді Вам недовподоби?
Вульгарність, агресивність, шкідливі звички, розбещеність, розпустність.
- Чи є у Вас найкращі вихованці?
Звичайно, є: Моргун В., Дробот Т., Омельченко А., Шилудько О. – призери України, преможці та призери області та всеукраїнських змагань з дзюдо.
- Чому, на Вашу думку, молодь йде в цей в спорт? Для розвитку дитини дзюдо допомагає їй не тільки в фізичному плані, а й у психічному – надає впевненості, зникають непотрібні комплекси, тому молодь цікавиться цим видом спорту.
- Що б Ви хотіли побажати молоді м.Вишневого?
Щоб всі займалися спортом, будь-яким, більше приділяли уваги власному здоров’ю. Щоб відмовилися від шкідливих звичок, ну і звичайно щасти їм, успіхів у їхньому подальшому житі!
(Дякуємо Моргун В. в допомозі проведення інтерв'ю)
**************************************************************************************
Гошко Анатолій Олександрович - мер міста
Анатолій Олександрович, як давно Ви проживаєте в м. Вишневе?
Я навчався в Харкові на юридичному факультеті, потім мене відправили у відрядження в м. Вишневе. Згодом я став тут начальником районного відділу міліції.
- Яке місто було в той час?
Воно, на превеликий жаль, було дуже неблагоустроєне. Багато чого було не зроблено. І саме тоді в мене з’явилося бажання стати мером, щоб перетворити це місто, у найпрекрасніше на нашій Україні.
- Що вас найбільше захоплює в нашому місті?
Звичайно це люди. Не має справ, які ми не змогли б зробити. Майже всі жителі працюють в Києві, а до нас з інших міст приїжають на роботу. Місто живе. І воно є могутнім промисловим центром.
- Які у Вас плани на майбутнє? І який Ви бачити кінцевий результат?
Кінцевий результат – перетворити наше місто на найкрасивіше місто на Україні, щоб воно приносило радість і задоволення всім жителям.
- Відомо, що минуле покоління відрізняється від наступного. Чи подобається Вам зараз наша молодь і що Ви, можливо, хотіли б змінити?
Наша молодь зараз дійсно своєрідна. Вона дуже відрізняється, і поглядами і розумінням. І це інтригує. Але все ж таки у нас є спільне - це розуміння і прагнення добра. Саме це може об’єднати нас і спільними зусиллями будувати щасливе майбутнє.
- Які якості необхідні лідеру?
Лідер - це людина, яка бачить кінцевий результат. Вона будує детальний план, і знає, як його досягти.
- Зараз складне життя, що вам допомагає боротись з труднощами?
Мені допомагає моя команда. Це люди, на яких дійсно можна покластись. Один, звичайно, я б нічого не зумів зробити. Завжди необхідна підтримка.
- Ваші побажання жителям нашого міста.
Я хочу побажати, щоб жителі дійсно прагли жити ефектно і красиво. І робили все можливе для цього. Все в наших руках, якщо ми хочемо жити в найкрасивішому місті на Україні нам потрібно не розкидати сміття, дбати про санітарний стан і красу міста.
Щоб б ви хотіли сказати чи побажати учням нашої школи?
Ваша перша школа особлива. До речі, це єдина школа, яка фінансується коштами міста. Це найстаріша школа. Вона підготувала багато поколінь, вивела їх в доросле життя. Я дуже поважаю колектив школи і його директора. Він є депутатом міської ради, і ми всі разом робимо так, щоб проживання в місті приносило вам задоволення і радість. В цій школі працює виключно дружний колектив. В цьому році ми плануємо добудувати школу, щоб вона вийшла на зовсім інший рівень: з’являться нові можливості. Ваша школа дійсно особливо і емоційно здібна. Тож вам дуже пощастило.
Дякую, Анатолій Олександрович, було дуже приємно з Вами поспілкуватись.
Мені також, успіхів Вам.
Підготувала інтерв'ю учениця 11-а класу Олексієнко О.
Ульяненко Валерій Васильович – вчитель географії вищої категорії, старший учитель НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1- дитячий садок».
Напевно, у кожного учня є улюблений учитель. Проте є такі вчителі, яких обожнюють всі діти. Саме такою людиною є наш учитель географії, Ульяненко Валерій Васильович. Для нас він є еталоном педагога та освіченості. За 31 рік роботи в нашій школі він пізнав тонкощі дитячої психології, навчив не одне покоління дітей моралі й широкого світобачення. Саме завдяки цій людині ми пізнали та полюбили прекрасну та захоплюючу науку – географію.
– Валерію Васильовичу, ми беремо участь у проекті «Моє місто» і хочемо поставити вам декілька запитань. Як довго ви живете у Вишневому?
– З 1978 року. Я закінчив педагогічний інститут імені М. Горького в 1977 році за фахом вчителя біології і географії.
– Де ви працювали до вчителювання у школі?
– Відразу після закінчення інституту я почав працювати вчителем біології та праці в середній школі села Мар’янівка Васильківського району.
– З якого року ви працюєте в нашій школі?
– У 1978 році я переїхав у місто Вишневе, де й почав працювати вчителем географії та біології в середніх і старших класах. У ті часи викладання було російською та українською мовами. Починаючи з 80-тих років, школа перейшла на українську мову.
– Чи змінюється наша молодь?
– Так, змінюється. Молодь стала більш комунікабельною, всебічно розвиненою, почала використовувати Інтернет. Перехід країни на ринкові відносини призвів до великих змін у нашій школі. З’явилися класи поглибленого вивчення окремих предметів, таких, як: математика, українська мова та література, трудове навчання та інші.– Що для вас означає ваш предмет?
– Для мене географія – образ життя. Це життєвий шлях, який я пройшов у Вишнівській школі №1 з 1978 року по сьогоднішній день. Свої захоплення: туризм, акробатику, я приніс у нашу школу. Ми з учнями брали участь у численних районних та обласних змаганнях по туризму.
– Якби Ви мали необмежені можливості, що насамперед зробили б для Вишневого?
– По-перше, я побудував би школу з сучасним обладнанням. По-друге, збудував би ще один будинок творчості для молоді, де вона могла б проявляти свої здібності і розвивати їх. По-третє, зробив би так, щоб наше місто стало більш чистим у природному та духовному значенні.
– Чи змінилося наше місто за останні 10 років? В який бік?
– За останні роки місто збільшилось і за площею, і за кількістю населення. Збудовано нові масиви по обидві сторони від залізниці. Місто стало більш цивілізованим. Поліпшився зв’язок з Києвом.
– Що ви хочете побажати нашій молоді?
– Хочу побажати молоді більше доброти, духовності, бо зі збільшенням кількості населення, доброта почала відходити на задній план.
- Дякуємо.
(Інтерв'ю брали Берещук Інна, Бондаренко Владислав).
*************************************************************************************
Школа… як багато в цьому слові… тут і сум, і радість, і щастя, і одні з перших спогадів дитинства і юності. У щасливі дні нашого шкільного життя головними людьми в ньому є вчителі, що ведуть нас від першого дзвінка і аж до випуску.Одним з моїх улюблених вчителів є вчителька, яка не просто навчає нас, але й розуміє, як ніхто інший. З нею можна говорити не лише про навчання, але й про життя в цілому. З цією вчителькою я познайомилась 2 роки назад, і поспілкувавшись з нею, зрозуміла, що вона не тільки хороший спеціаліст у своїй справі, але й винятково хороша людина, якій можна розповісти про всі свої проблеми і знати, що вона завжди допоможе.
Плахотнюк Клавдія Леонідівна вчителює у НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – дитячий садок» вже 14 років. За ці роки вона виховала безліч дітей, що займали призові місця на олімпіадах з біології. Вона дуже вимоглива вчителька, але її вимогливість лише підкреслює її виняткове знання свого предмету (біологія), адже лише вчитель, що дійсно знає свою справу, може і від інших вимагати того самого. Учні Клавдії Леонідівни завжди вдячні вчительці за отримані знання з її допомогою, хоча остаточно усвідомлюють це лише в 11 класі, коли розуміють, яка непроста річ – життя, і що саме її уроки знадобляться їм у здобутті подальшої професії і в майбутньому загалом.
До своєї праці Клавдія Леонідівна підходить з усією відповідальністю. Вона розуміє, що учням не цікаво просто сидіти і весь час писати конспекти з підручника чи слухати урок, повністю завчений з книжки. Як вчитель біології, Клавдія Леонідівна завжди вміє зацікавити учнів своєю розповіддю, захопити увагу дітей і тримати її аж до дзвінка. Вчителька на уроки приносить учням різноманітні схеми та мікропрепарати, а також мікроскопи, щоб діти самі могли впевнитись в існуванні тих чи інших істин у будові живих організмів. Учні виконують практичні роботи, де вони ще раз можуть перевірити правильність чи хибність тих чи інших теорій такої складної науки, як біологія.
Навіть дуже складний матеріал, такий наприклад, як генетика, може зрозуміти кожен в класі – для цього потрібно лиш уважно слухати Клавдію Леонідівну, і її розповідь запам’ятається сама собою.
Учнів старших класів вона поступово готує до зовнішнього незалежного оцінювання, яке відбудеться наприкінці 11 класу, бо розуміє всю відповідальність, яка лежить на ній при здачі учнями ЗНО з біології, тому й починає плавну підготовку з 10 класу: учні пишуть тести, виконують завдання не лише на відтворення матеріалу, але й на мислення над певними біологічними питаннями.
При підготовці до олімпіад Клавдія Леонідівна допомагає своїм учням, а не лише повідомляє про їх дату. Зі свого досвіду можу сказати, що також приймала участь в олімпіаді з біології, і знаю, яке нелегке завдання стояло перед Клавдією Леонідівною. Вона не лише допомогла мені повторити весь матеріал за шкільний курс навчання і систематизувати здобуті знання, але й зацікавила мене своїм предметом саме під час цих додаткових занять. Підготовка була не важкою, але ми приходили на ці додаткові заняття на протязі зимових канікул. Клавдія Леонідівна завжди при підготовці до олімпіад витрачає власні сили та енергію, але її старання ніколи не проходять даремно, адже всі учні, з якими вона займається, завойовують призові місця.
Я знаю, що є багато вчителів, які цінують учнів саме за їх знання. І це правильно. Але мені здається, що не менш правильним є і те, що вчитель має бачити у дитині не лише учня, але і маленьку людину з усіма її проблемами. Вчитель має побачити душу дитини, а не лише її розум. Багато вчителів, більше поспілкувавшись з дитиною, можуть відкрити для себе ще одну маленьку особистість, яка, можливо, не може чи не хоче навчатись, але володіє такими людськими якостями, якими, можливо, інший учень, що прекрасно навчається, і не володіє. І саме Клавдія Леонідівна може побачити в учневі ту маленьку людину, якій потрібні саме її підтримка і розуміння. Вона бачить не лише розумну дитину, вона спроможна побачити ще й хорошу людину. І на таке здатні далеко не всі.
Між учнем і вчителем мають складатися добрі і щирі відносини, відкриті. Вони не мають бути аж зовсім дружніми, певна субординація має бути присутня, але дуже недобре, коли при вчителеві учень боїться ступити зайвий крок. Це говорить про те, що учень не довіряє своєму вчителеві – можливо, вони не достатньо знають один одного, а може, проблема в іншому. Всі учні, з якими я більш-менш знайома, довіряють Клавдії Леонідівни і почуваються спокійно й впевнено в її товаристві. Вона завжди прислухається до думки учня і не буде її ігнорувати.Клавдія Леонідівна знає, що кожна дитина, а особливо в старших класах, має мати власну життєву позицію і життєву мету, і дороги до неї дуже непрості. Вона, як хороший вчитель і людина, допомагає нам, учням, визначитись у своєму подальшому житті і частково подолати певні перешкоди, що вже стоять перед нами.
На мою думку, вчитель має володіти високими моральними якостями, а також такими, як розуміння, підтримка, готовність прийти учню на допомогу у скрутній ситуації, чесність і доброта. Вчитель повинен мати тверду життєву позицію і незламні життєві цінності. І я впевнена, що всіма цими якостями володіє Клавдія Леонідівна. Вона дуже любить дітей, і це видно. І вона має повне право називатись Прекрасним Вчителем.
Я твердо знаю, що саме Плахотнюк Клавдію Леонідівну можна назвати справжнім вчителем. І для багатьох вона є не просто вчителем, що гарно викладає свій предмет, вона є ще й справжнім Вчителем самого життя…
Я поставила Клавдії Леонідівні декілька запитань про її життя і про її працю у школі.
- Яке ваше повне звання вчителя?
- Старший вчитель.
- Яке Ваше хобі?
- У вільний час я люблю виїзджати на природу (до лісу), також люблю вирощувати різні види рослин, також захоплююсь кулінарією.
- Чи важко вам працювати в нашій школі?
- Професія вчителя досить важка і відповідальна, але цікава, і мені подобається.
- Як багато Вам доводиться докладати зусиль, щоб виховати стільки дітей-олімпіадників? Як Вам це вдається?
- Спочатку я підбираю дітей, що мають здібності до вивчення біології. Тут усе залежить не лише від вчителя, але й від дитини. Я допомагаю учневі підготуватись до олімпіади і усвідомити всю відповідальність, що лежить на ньому.
- Чи любите Ви займатися класним керівництвом?
- Робота класного керівника надзвичайно відповідальна, і звичайно, часто буває важко з цим впоратись, але я намагаюсь бачити в кожній дитині не лише учня, але й маленьку людину з усіма її проблемами, здібностями, окремим характером. Мені подобається ця робота.
- Якими якостями та знаннями, на Вашу думку, має володіти вчитель?
- Найперше у вчителя мають бути гарні знання по певній дисципліні, психологічні і педагогічні насамперед, а також вчитель повинен мати високоморальні якості.
- Які стосунки мають бути між учителем та учнем? Більш дружні чи формальні?
- Вони мають бути посередніми між дружніми та формальними. Учень завжди має пам’ятати, що учитель – його друг, який йому завжди допоможе.
- Як Ви гадаєте: молодь має ставитись до навчання поверхово чи занурюватися у нього повністю?
- Я вважаю, що кожна дитина має зрозуміти, що знання їй необхідні для отримання певної професії в майбутньому.
- І вже в старшій школі діти мають працювати більше, стараніше і наполегливіше, а особливо звертати увагу на ті предмети, які знадобляться їм при вступі до вищого навчального закладу чи просто при здобутті певної професії.
- Вам дуже подобається працювати в нашій школі?
- Я люблю Вишнівську школу №1 і люблю тут працювати, оскільки в нашій школі хороший педагогічний і учнівський колектив.
- Ви приїхали до міста Вишневе, як нам відомо, у 1987. Тоді воно мало зовсім інший вигляд. Як воно змінилось? В який бік? І тщо б ви хотіли змінити в ньому?
- Місто, звичайно, змінилося в кращу сторону: воно стало більшим та красивішим, багатшим. Хотілося б щоб влада побудувала дитячу лікарню, дитячий садок, щоб більше уваги приділялось дітям: їх розвитку і здоров’ю.
- Як ви ставитесь до молоді в нашому місті? Чи змінилась вона?
- Молодь залишається хорошою у всі часи. І в мій час, і в ваш – завжди були бешкетники, і молодь суттєво не змінилась. Мені подобалось і подобається молоде покоління – воно жваве і натхненне, все життя в молодих людей ще попереду.
- Кого б Ви поставили молоді в приклад?
- Я взагалі проти ідеалів, в приклад нікого поставити не можу: кожен має власне життя, власні принципи і мету, і щось нав’язувати мені б не хотілося.
- Кому б ви хотіли поставити пам’ятник?
- Це велика честь, яку потрібно заслужити. Можливо, в нашому місті і є такі люди, але зараз сказати не можу. Вишневе – чудове місто, в якому живуть прекрасні люди. Впевнена, що з роками місто і люди тільки вдосконалюватимуться
Бусол Ярина, 10-А клас
Весна, 2009 р.
*************************************************************************************
Тетяна Костянтинівна Савченко - це моя перша вчителька, яка вивела мене в доросле життя. Мені важко оцінити весь той вклад, який вона зробила для мене, для моїх однокласників. Вона виховувала у нас прагнення до прекрасного, вчила ставити і досягати висот. Ми дуже вдячні їй за це. Я вважаю, що багато жителів Вишневого вдячні їй за навчання, любов, терпіння, доброту...
- Шановна, Тетяна Костянтинівна, скажіть, будь ласка, як давно ви живете в місті Вишневе?
- Я живу в місті Вишневе з 1979 року.
- А яке воно було тоді?
- Наше місто зараз дуже відрізняється від того, що було тоді. Зараз воно на багато красивіше. Хоча і тоді потопало в зелені. Біля школи розташовувався фруктовий сад. Сучасних будинків тоді не було. Скрізь виднілись одні п’ятиповерхівки. Тоді місто тільки починало розбудовуватись.
- Як давно ви працюєте в школі?
- З 1986 року.
- Чи дуже помітна різниця між тими поколіннями, які ви вчили раніше і зараз?
- Звичайно різниця дуже помітна, адже мені здається, що тоді діти були більш вихованні, слухняні і прагли навчатись. А сьогодні тяжко, бо діти підвладні спокусам комп’ютерних ігор, телебачення, де дуже рідко навчають чогось хорошого.
- Що вам подобається в нашому місті?
- Мені подобається все: сучасні вулиці. Тротуари. Монумент Тараса Григоровича Шевченка - це одна з найгарніших і найважливіших пам’яток міста, бо в кожному місті має бути частинка нашої історії, щоб кожен житель пам’ятав, яка цінність української мови. Також мені подобаються, такі заклади, які несуть виховуючий характер. Вони не тільки роблять життя дітей цікавішим, а й навчають їх правильним, духовним принципам. Наприклад, мені подобається робота дитячої громадської організації «Капітошка».
- Що б ви хотіли змінити в нашому місті?
- На мою думку не вистачає будинку творчості, кінотеатру. Молоді немає де проводити вільний час. Я дуже вдячна тим людям, які посприяли тому, що прибрали ігрові автомати. В мене аж серце болить, коли я бачила, як діти після школи програвали свої останні гроші на цій машині.
- Яким ви бачите наше місто в майбутньому?
- Мені б хотілось, щоб всі люди в нашому місті були вихованні, культурні, добрі. Щоб молодь з повагою ставилась до старшого покоління.
Дякую!
Інтерв’ю брала учениця 11-А класу Олексієнко Олена.
весна 2009 р.
****************************************************************************************
Путіліна Ганна Калениківна - вчитель математики НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок"- Рік Вашого народження?
- 1943р.
- З якого року ви працюєте в школі?
- З 1966 р.
- Тобто 43 роки віддано вихованню дітей, їх навчанню. Які ще посади ви займали? Коли?
- Працювала крутильницею на «Шовковому комбінаті» з 1961-1965 р.
- Які у вас є нагороди?
- Я маю багато грамот.
- Чому Ви обрали саме першу школу?
- По направленню.
- З якого року ви проживаєте в м. Вишневому?
- З 1966р.
- Що вам найбільше подобається в м. Вишневому?
- Мені подобається те, що в порівнянні з попередніми роками місто стало кращим. Його почали розбудовувати, облагороджувати.
- А що б ви хотіли змінити?
- Знести ринок,що біля нашої школи, тому що він в поганому стані, він більше схожий на смітник. Покращити стосунки людей між собою, привити людям культуру.
- Чи подобається вам наша молодь?
- Хоча зараз і інша система життя, є багато хорошої молоді. Та, на жаль, дуже багато негативної поведінки з боку молодих людей.
- Що б ви порадили молоді?
- Прислухатися до старших, не відмовлятися від порад інших. Звертатися до церкви, тому що в церкві, якої б вона не була конфесії, поганого не навчать.
- Як ви ставитесь до ЗНО?
- Якби воно було чесним, то було б краще. А взагалі, мені здається, що ЗНО краще тим, що, здавши його, учень може одразу дізнатись про свої шанси на вступ до ВНЗ.
- Які у вас мрії стосовно майбутнього?
- Щоб швидше добудували нову школу; переступити її поріг та повчителювати в новій школі.
-Дякую, нехай Ваше бажання збудеться.
(Учениця 11-А класу Долгова Дарія, весна 2009 року)
*************************************************************************************
Снігир Тамара Іванівна – вчитель-методист української мови та літератури НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок", шанована людина, мудрий педагог і просто красива жінка. Її стихія – це робота з дітьми, яких вона безмежно любить і для яких готова пожертвувати всім своїм вільним часом. Тамару Іванівну добре знають у районі, до неї звертаються за допомогою та порадою друзі, колеги, колишні випускники і сьогоднішні учні, бо знають: вона не відмовить.Важливим результатом роботи вчителя є те, що її вихованці є призерами Всеукраїнських конкурсів, зокрема Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика, районних та обласних олімпіад з української мови та літератури, її учні показують високі результати з незалежного зовнішнього оцінювання, випускники Тамари Іванівни поповнюють ряди студентів філологічних факультетів та факультетів журналістики українських вузів. Дуже важливою, вважає вчителька, є робота з обдарованими дітьми, з якими вона займається на додаткових та індивідуальних заняттях.
Тамара Іванівна активно працює над методичними розробками, які друкуються в журналі “Українська література в загальноосвітній школі”, видавництво Інститут педагогіки АПН України. Так, в журналі вийшли до друку такі матеріали: “Тестові завдання з української літератури для підготовки до незалежного зовнішнього оцінювання” ( №4, №5, №6 2008 р.); “Жіночі образи в українській літературі” – тематична атестація ( №3 2008 р.); “Творчість Т.Г.Шевченка” – тестові завдання ( №2 2008 р.); “Я так її люблю” – літературно-музичний сценарій, присвячений Т.Г.Шевченку й Україні ( №78 2008 р.). Готуються до друку й інші її роботи.
Тамара Іванівна Снігир нагороджена значком “Відмінник освіти України” у 1993 р., грамотами Міністерства освіти і науки України, неодноразово нагороджувалася грамотами обласного та районного відділів освіти, отримувала подяки від районної райдержадміністрації, районного осередку товариства “Просвіта”. Вчитель бере участь в усіх методичних заходах школи, району. Вона є вмілим і тактовним наставником молодих спеціалістів. Тамару Іванівну добре знають у районі, до неї звертаються за допомогою та порадою друзі, колеги, колишні випускники й сьогоднішні учні, бо знають: вона не відмовить. Досвід роботи вчителя занесено до районного банку перспективного передового досвіду.
Любов до дітей, до рідної мови, до України, високий професіоналізм, захопленість своїм предметом – ось головні якості вчителя української мови та літератури Снігир Тамари Іванівни!
- Рік народження?
- 1951 р.
- З якого року ви займаєтесь педагогічною діяльністю?
- З 1973 р.
- Які посади ви займали? Коли?
- Я працювала заступником директора з виховної роботи в школі с. Гатного з 1980-1986р. , а з 1986-198р. працювала в тій же школі заступником з навчально-виховної роботи.
- Які у вас є нагороди?
- В мене є декілька нагород:
- грамота Міністерства освіти, районного та обласного відділів,
- значок «Відмінник освіти України»,
- звання вчителя-методиста.
- Чому ви обрали саме наш навчальний заклад?
- Тому, що закінчила в ній 10-й та 11-ий клас.
- З якого року ви проживаєте в м. Вишневому?
- З 1965р.
- Що вам найбільше подобається в м.Вишневому?
- Мені подобаються в м.Вишневому вишневі сади та новобудови. Та те, що містечко невеличке, але дуже затишне. Хотіла б, щоб наше місто було чистим не тільки на лозунгах, щоб жителі любили прикрашати місто не «сміттям», а деревами й квітами.
- Чи подобається вам наша молодь?
- Так, подобається. Молодь неоднозначна, незакомплексована, комунікабельна, вміє досягати своєї мети. Не подобається те, що в такі молоді роки молодь має погані звички: паління, алкоголь.
- Що б ви порадили молоді?
- Більше працювати над собою, дбати не тільки про матеріальне, а й про духовне. Дотримуватись здорового способу життя, бо молодь – наше майбутнє; ви – майбутні батьки, і у вас повинні бути здорові діти. «В здоровому тілі - здоровий дух».
- Як ви ставитесь до ЗНО?
- Мені ЗНО подобається як вчителю тому, що охоплює всі знання, воно більше стимулює, адже на ньому неможливо списати.
- Які у вас мрії стосовно майбутнього?
- Мені болить, що професія вчителя зарає вважається непристижною. Хотілося б, щоб держава оцінювала професію вчителя достойно. А оскільки я люблю подорожувати, то хотіла б мати таку пенсію, щоб побачити весь світ.
- Ваша улюблена страва?
- М’ясо по-французьки запечене під майонезом.
- Дякую за інтерв’ю, бажаю обов’язково поїхати до Франції та скуштувати їхні страви. Дякую Вам за Вашу нелегку, але таку необхідну працю.
(Учениця 11-А класу Долгова Дарія брала інтерв`ю у Снігир Тамари Іванівни)
*************************************************************************************
Ярошенко Володимир Дмитрович - тренер волейбольної команди ЗОШ №3. Народився 1952 року. Зараз працює вчителем фізкультури в Вишнівській ЗОШ I-III ст. №3.
Володимир Дмитрович учитель вищої категорії, вчитель-методист. Закінчив Кіровоградський педінститут з червоним дипломом. Після закінчення, як кращий випускник, був направлений на роботу в Криворізький педінститут.
З 1981 по 1983рр. був в аспірантурі.
З 1989 року в грудні місяці почав працювати вчителем фізичної культури в Вишнівській ЗОШ I-III ст.№3.
- Як була створена волейбольна команда?
- Наша волейбольна команда була створена 7 років тому. На той момент то були зовсім маленькі дівчатка, які підставляли руки під м’яч, і в деяких це виходило досить непогано. Потім я почав придивлятися до кожної дівчинки і намагався зрозуміти, хто на що здатний. Незабаром у нас почалися регулярні тренування, дівчата ставилися до них серйозно.
Склад команди:
1. Пилипенко Ангеліна
2. Шундик Людмила
3. Кондратенко Альона
4. Яремчук
5. Надбережна Ольга
6. Сиденко Даша
7. Пилипенко Анна
- Які досягнення?
- Наша команда має досить високий ігровий рівень. В цьому році ми зайняли І місце в районі. В 2008 році – ІІ місце, 2007 рік – І місце, 2006 – ІІ місце. Загалом можна сказати, що нижче ІІ місця в нас поки що не було. І сподіваємось, що такі результати будуть і в наступних змаганнях.
- Чи достатньо уваги в нашому місті приділяється спорту?
-На мою думку, в місті Вишневому недостатньо спортивних комплексів. Я б хотів, щоб побудували міський спортивний зал, щоб діти мали змогу повноцінно займатися. Ось, наприклад, в м. Славутич є багато фізкультурно-оздоровчих комплексів, а в Вишневому немає жодного. Ще прагну, щоб були гарні шкільні спортмайданчики.
-Як іде молодь до спорту?
- Всі прагнуть до спорту, але немає умов. Якщо будуть відповідні умови, то і молодь буде займатися. В нашому місті немає вибору спорту, хоча видів спорту існує дуже багато. Вишневе не має гарного басейну, де можна було б проводити змагання. Я б дуже хотів, щоб наша міська влада подумала над цими словами.
- Дякуємо за Вашу розповідь.
(Учні НВО дякують Пилипенко Ані у допомозі з інтерв'ю)
*************************************************************************************
На 40-річчі музичної школи.
Вже 16 років Скритуцька Наталія Олександрівна – директор музичної школи в м. Вишневе. Навчальний заклад під її керівництвом постійно розширюється, вдосконалюється. В 2004 році музична школа перетворилася на школу мистецтв, коли було відкрито художнє відділення.
- З якого року Ви проживаєте у нашому місті?
- В місті Вишневому я живу з 1978 року, коли ще була студенткою Київської консерваторії. Почала працювати в музичній школі на посаді викладача сольфеджіо та музичної літератури, зав. теоретичним відділом, зав. учбовою частиною. Все моє життя пов’язано з Вишнівською дитячою школою мистецтв.
- Чи цікавиться сучасна молодь мистецтвом?
- Охочих займатися мистецтвом значно збільшилось, але всіх бажаючих запросити до нас на навчання не дозволяє існуюче приміщення. Сьогодні в нашій школі навчається 400 учнів.
- Що Ви можете сказати про молодь нашого міста?
- На мій погляд, зараз дуже інтенсивно іде поляризація інтересів молоді. З одного боку стрімко зростає інтелектуальна еліта міста, але, як правило, столиця дає їм значно більше простору для самореалізації. Дуже приємно бачити молодь в оперному театрі, філармонії, органному залі, музеях, тощо. З іншого боку, проходячи повз ЗОШ, чую, на якій жахливій мові спілкуються один з одним хлопці і дівчата, круто пересипаючи кожне слово нецензурними виразами. Це стосується і поведінки.
З жахом дивлюсь на гори сміття, яке залишається на вулицях після святкових подій в центрі міста та використані шприці попід домами…
- Назвіть Ваші три бажання, що стосуються нашого міста, молоді?
- Цілком зрозуміло, що найпершим і найважливішим бажанням є бажання збудувати в місті нову школу мистецтв, де розмістилася б музичне, художнє, хореографічне, театральне відділення. Це повинен бути сучасний палац, де б комфортно відчували себе діти від 5 до 18 років.
Друге побажання – нарешті вийти нашому місту з подвійного, районного підпорядкування.
Третє побажання – відновити парк в центрі міста і побудувати клуб для літніх людей. Таких в місті багато, але поспілкуватися, крім лавочок під під’їздами , нема де.
- На Вашу думку, чи змінилося місто за останні 10 років?
- За цей час відбулися позитивні зміни центральної і прилеглих до неї вулиць. Сподіваюсь, такі зміни відбудуться і в частині, прилеглої до залізниці.
- Чого Ви бажаєте молоді міста?
- Молоді Вишневого бажаю бути не тільки спостерігачами змін на краще, а й самим брати активну участь в управлінні міста. Адже це дуже приємна місія – бути причетним до справи розбудови рідного міста.
- Дякуємо за інтерв’ю.
(Брала інтерв’ю Логінова Настя)
***************************************************************************************
Нещодавно я взяла інтерв'ю у директора НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-дитячий садок" Володимира Григоровича Плахотнюка - людини творчої, ініціатора багатьох педагогічних ідей. Він разом з педагогічним колективом намагається внести свіжий струмінь в процес навчання та виховання підростаючого колективу.
- В якому році Ви народилися?
В 1960.
- З якого року проживаєте в м.Вишневе?
З 1987.
- В якому році стали директором НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-дитячий садок"?
19 листопада 2000р.
- Які до цього займали посади?
Перш ніж стати директором, я працював заввідувачем районого методичного кабінету відділу освіти Києво-Святошинського РДА.
- В якому році стали депутатом?
В 1998.
- Якої партії Ви стали депутатом?
Партія "Промисловців и підприємців".
- Чим любите займатися в вільний від роботи час?
У мене його майже немає, але коли випадає така нагода, то можу піти в ліс по гриби чи з'їздити на рибалку.
- Улюблена страва, спорт, країна?
Страви улюбленої в мене немає, оскільки я не гурман, а вид спорту - це футбол, улюблена країна - це звісно Україна.
- Улюблене місце в м.Вишневе?
Немає.
- Які зміни Ви хотіли б внести до нашого міста?
Я багато чого хотів би, але найбільш - це, мабуть, щоб місто стало містом обласного підпорядкування, оскільки потім, якщо воно стане ним, то можна багато чого змінити. Хотів би, щоб побудували будинок культури, спортивний комплекс, а також, щоб покращили становище наших шкіл, забезпечили їх всім необхідним.
- Який рівень розвитку за 10 бальною шкалою Ви могли б оцінити наше місто?
7 балів - зарахунок комунального підприємства, що добре працює; прибирання нашого міста, що відбувається ретельно; чистоти нашого міста, ну і стану доріг в нас, оскільки в нас вони краще на відміну від Києва.
- Як Ви ставитесь до нашої молоді?
Добре.
- Які заходи повинна прийняти адміністрація для покращення нашої молоді?
Забезпечення зайнятістю, спорудження для молоді цікавих центрів відпочинку, бо крім кафе їм ніде відпочивати; запровадження міри відповідальності, бо коли її запровадити, то буде менш траплятись різних збитківзбоку молоді.
Дякую
Учениця 11-а класа Іванюк Таня
*************************************************************************************
Гайда Галина Юріївна – тренер з дзюдо Києво – Святошинської Дитячо-юнацької спортивної школи. Неодноразова чемпіонка України з 1998 року з дзюдо, з самбо (1990). Призерка чемпіонату СРСР, міжнародних турнірів.
- З якого віку Ви почали займатися дзюдо?
З 16 років.
- З якого року Ви працюєте в ДЮСШ?
З 1997 року.
- Що змусило Вас увійти у вищий спорт?
Високе бажання, цікавість до цього виду спорту.
- Чи важко Вам працювати з дітьми – вашим учнями?
Звичайно так, важко. Тому, що у кожного свій характер, поведінка, і спочатку дуже важко знайти спільну мову з дитиною.
- Які риси в молоді Вам недовподоби?
Вульгарність, агресивність, шкідливі звички, розбещеність, розпустність.
- Чи є у Вас найкращі вихованці?
Звичайно, є: Моргун В., Дробот Т., Омельченко А., Шилудько О. – призери України, преможці та призери області та всеукраїнських змагань з дзюдо.
- Чому, на Вашу думку, молодь йде в цей в спорт? Для розвитку дитини дзюдо допомагає їй не тільки в фізичному плані, а й у психічному – надає впевненості, зникають непотрібні комплекси, тому молодь цікавиться цим видом спорту.
- Що б Ви хотіли побажати молоді м.Вишневого?
Щоб всі займалися спортом, будь-яким, більше приділяли уваги власному здоров’ю. Щоб відмовилися від шкідливих звичок, ну і звичайно щасти їм, успіхів у їхньому подальшому житі!
(Дякуємо Моргун В. в допомозі проведення інтерв'ю)
**************************************************************************************
Гошко Анатолій Олександрович - мер міста Анатолій Олександрович, як давно Ви проживаєте в м. Вишневе?
Я навчався в Харкові на юридичному факультеті, потім мене відправили у відрядження в м. Вишневе. Згодом я став тут начальником районного відділу міліції.
- Яке місто було в той час?
Воно, на превеликий жаль, було дуже неблагоустроєне. Багато чого було не зроблено. І саме тоді в мене з’явилося бажання стати мером, щоб перетворити це місто, у найпрекрасніше на нашій Україні.
- Що вас найбільше захоплює в нашому місті?
Звичайно це люди. Не має справ, які ми не змогли б зробити. Майже всі жителі працюють в Києві, а до нас з інших міст приїжають на роботу. Місто живе. І воно є могутнім промисловим центром.
- Які у Вас плани на майбутнє? І який Ви бачити кінцевий результат?
Кінцевий результат – перетворити наше місто на найкрасивіше місто на Україні, щоб воно приносило радість і задоволення всім жителям.
- Відомо, що минуле покоління відрізняється від наступного. Чи подобається Вам зараз наша молодь і що Ви, можливо, хотіли б змінити?
Наша молодь зараз дійсно своєрідна. Вона дуже відрізняється, і поглядами і розумінням. І це інтригує. Але все ж таки у нас є спільне - це розуміння і прагнення добра. Саме це може об’єднати нас і спільними зусиллями будувати щасливе майбутнє.
- Які якості необхідні лідеру?
Лідер - це людина, яка бачить кінцевий результат. Вона будує детальний план, і знає, як його досягти.
- Зараз складне життя, що вам допомагає боротись з труднощами?
Мені допомагає моя команда. Це люди, на яких дійсно можна покластись. Один, звичайно, я б нічого не зумів зробити. Завжди необхідна підтримка.
- Ваші побажання жителям нашого міста.
Я хочу побажати, щоб жителі дійсно прагли жити ефектно і красиво. І робили все можливе для цього. Все в наших руках, якщо ми хочемо жити в найкрасивішому місті на Україні нам потрібно не розкидати сміття, дбати про санітарний стан і красу міста.
Щоб б ви хотіли сказати чи побажати учням нашої школи?
Ваша перша школа особлива. До речі, це єдина школа, яка фінансується коштами міста. Це найстаріша школа. Вона підготувала багато поколінь, вивела їх в доросле життя. Я дуже поважаю колектив школи і його директора. Він є депутатом міської ради, і ми всі разом робимо так, щоб проживання в місті приносило вам задоволення і радість. В цій школі працює виключно дружний колектив. В цьому році ми плануємо добудувати школу, щоб вона вийшла на зовсім інший рівень: з’являться нові можливості. Ваша школа дійсно особливо і емоційно здібна. Тож вам дуже пощастило.
Дякую, Анатолій Олександрович, було дуже приємно з Вами поспілкуватись.
Мені також, успіхів Вам.
Підготувала інтерв'ю учениця 11-а класу Олексієнко О.
Немає коментарів:
Дописати коментар