Моє рідне місто

Вишневе

До кінця 1970 тут проживало 17600 чоловік. Селищний виконком Вишневого висунув пропозицію до вищих органів влади про присвоєння населеному пункту статусу міста.

17 березня 1971 р. — Указом Верховної Ради УРСР Вишневе отримало статус міста районного значення.

Проживаючи в цьому чудовому місті, я став свідком його розбудови. Починаючи з 2005 року я спостерігав, як розбудовується новий житловий масив, який згодом назвали вулицею Південною. І це дало місту не тільки нових мешканців, а й надало мені можливість завести нових друзів.

Приємно спостерігати, що наш міський мер турбується не тільки за мешканців, а й за найгарніше та найпрекрасніше що є в ньому – дітей та молодь. Так, всі двори в місті були облаштованні дитячими ігровими майданчиками, спортивними майданчиками. І на мою думку – це найголовніше. Тому що, потрібно піклуватися про сучасну молодь, бо це і є майбутнє нашої держави.

Деякі з моїх друзів почали серйозно займатися футболом, а де все починалося — в рідному містечку, на спортивному майданчику, який ми всі називали «Маракана» (район вул. Першотравневої), на футбольному майданчику нашої рідної НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – дитячий садок» та на інших майданчиках міста.

Дійсно, молоді міста місцева влада приділяє увагу. Так, проводяться міські спортивні змагання, брейринги, КВК та інші культурно-масові заходи.

Рівень знань, який ми отримали в нашій школі дають нам змогу виборювати призові місця у міських та районних олімпіадах з різних предметів. Я дуже вдячний педагогічному колективу та адміністрації нашого навчального закладу за те, що вони наставляють мене, допомагають мені в досягненні моїх цілей, а перша і найголовніша – це здобути якісну освіту. Так подивишся на своїх товаришів, (вони вже випускники моєї школи) декілька – студенти КПІ, КНУВС, СБУ, КНУ Т.Г Шевченка на бюджетній основі. Мій друг Глінський Артем обійняв посаду Президента Всеукраїнської Ради учнівського самоврядування ПТНЗ та голови Ради Президентів учнівського самоврядування ПТНЗ м. Києва. А дорогу ми всі пройшли одну – НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – дитячий садок» м. Вишневого.

Учень 11-Б Ковалевський Денис

Моє місто

Яскраво світить сонечко, маленькі, біленькі хмаринки кружляють по ніжно-блакитному небі. Віти колишуться від слабенького вітру. На здоровенному, величному дереві сидить маленька пташечка і наспівує таку знайому їй пісеньку. Стоять непорушні і німі будинки, але здається, що вони також радіють весні. На перший погляд звичайнісіньке місто, але ні. Воно не зовсім звичайне, а навіть дуже особливе, бо в ньому живуть особливі, навіть трохи дивакуваті, але дуже щирі і відкриті люди.

Ніде в Україні ви більше не зустрінете таке місто, як моє. Мабуть, ви думаєте, що я просто вихваляюсь, але якби ви самі там побували то самі все зрозуміли б. Послухайте тільки, як милозвучно і смачно звучить «Вишневе». Так саме, Вишневе, назва міста. Я звичайно можу розповісти вам, скільки в нас шкіл, до речі їх чотири, скільки садочків, а їх у нас аж шість, скільки є визначних місць, пам’ятників і алей, хоча алея у нас дійсно особлива, її назва «Алея свободи», але мені здається, що цим не вдасться вас здивувати. Наше місто знають далеко за межами нашої області, і навіть держави. Футбольний клуб «ФК «Вишневе» вже давно виїздить за кордон, і до речі займає не останні місця, є самбістка, яка прославила наше місто на всю Європу, також є DJ, які перші з українських DJ відвідали Німеччину і представили нашу державу на такому високому рівні. Можна ще довго і довго розповідати, які чудові люди проживають саме в цьому місті. Вони щирі і відкриті, до них завжди можна звернутися за порадую, вони ніколи не залишать в біді. Не даремно по всьому місто розвішені бік-борди з надписами «Чисте серце - чисте місто», «Зробимо наше місто найкрасивішим містом в Україні» і в такому ж дусі. Тож, ласкаво просимо!

Учениця 11-а Олексієнко О.