Вітаєм Вас із Новим роком,
Всіма Різдвяними Святами!
Нехай життя із кожним кроком
Ваш дім наповнює скарбами!
Хай сонце радо Вас вітає,
Кує зозуля літ багато,
Здоров’я з пишним короваєм
Приходить в будні і на свято!
неділя, 27 грудня 2009 р.
З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ!
Вітаєм Вас із Новим роком,
Всіма Різдвяними Святами!
Нехай життя із кожним кроком
Ваш дім наповнює скарбами!
Хай сонце радо Вас вітає,
Кує зозуля літ багато,
Здоров’я з пишним короваєм
Приходить в будні і на свято!
вівторок, 22 грудня 2009 р.
Конкурс
Оголошується конкурс серед учнів школи в номінаціях:
- малюнок;
- компютерна графіка;
- фото;
- вірш;
- твір-мініатюра
на тему "МОЄ МІСТО".
- малюнок;
- компютерна графіка;
- фото;
- вірш;
- твір-мініатюра
на тему "МОЄ МІСТО".
субота, 12 грудня 2009 р.
Поезія про місто
Про рідне місто написав учень 6 класу
Самойленко Владислав
Моє місто
Місто любові.
Місто - за волю!
Місто чудове.
Це місто - Вишневе.
Це місто красиве.
Місто велике.
Тут живуть люди
Прекрасні й щасливі.
неділя, 6 грудня 2009 р.
Карантин закінчився
Нажаль, в школах не було занять три тижні в зв'язку з карантином.
Ми продовжуємо роботу.
Ми продовжуємо роботу.
четвер, 5 листопада 2009 р.
Карантин
Нажаль, в зв'язку з епідеміологічною ситуацією в Київській області навчання в школі припиняється на три тижні.
середа, 4 листопада 2009 р.
неділя, 25 жовтня 2009 р.
середа, 21 жовтня 2009 р.
субота, 17 жовтня 2009 р.
Ними пишається наше місто
****************************************************************************************
Кирило Чупринін - заслужений майстер спорту України, дворазовий чемпіон світу, переможець Кубку світу з богатирських ігор, учасник Олімпійських ігор, багаторазовий чемпіон України, почесний громадянин міста Вишневе - неординарна, цікава, життєрадісна особистість.
- Чи подобається вам м.Вишневе?
- Подобається. Починаючи з назви м. Вишневе продовжуючи “Місто Духовності і Добра”, і закінчуючи людьми та їх відношенням до міста, до добробуту і благоустрою, краси нашого рідного Вишневого. Це - якщо коротко.
- Що Ви хотіли б змінити в м.Вишневому?
- Треба не змінювати, а додавати і додавати суттєвості, ваги, бажано вдосконалювати нашу рідну оселю, побут, красу, патріотизм.
- Як ви відноситесь до сучасної молоді?
- Всі мої занепокоєння, щодо поганого впливу на молодь СМІ та деяку відсутність батьківського впливу, надихнула мене на створення програми “Здоров’я нації, через здоров’я дитини”. Діти в нас супер і їх “зацікавити в особистих досягненнях необхідно”.
- Як давно ви живете в м.Вишневому?
- З 1998р. наше щастя жити в м. Вишневому.
- Ваші нагороди.
- Нагород-подяк дуже багато, пам’ятне це: медалі за виграш Чемпіонату Світу Європи та орден “За заслуги” III ст. від України.
- Як давно Ви займаєтеся цим спортом?
- Загальний стаж 22 роки. Богатирним багатоборством займаюсь 10 років.
- Яке Ваше улюблене місце в м.Вишневому?
- Не треба вибирати місце, місто треба любити вцілому і тільки так!
- Ваші побажання молоді.
- Досягайте найвищого в усьому!!!
- Дякуємо за спілкування.
(Вдячні за допомогу Дарині Чуприніній, інтерв’ю підготували учні 9-В класу Мірошниченко Алла, Пірогова Альона, Зонь Аня, Смола Іра.)
***************************************************************************************
- Ми учні 9-В класу навчаємось у НВО і беремо участь у проекті «Моє місто». Хочемо поспілкуватися з Парфесою Аллою Степанівною - завідуючою дитсадком.
- Скільки років Ви працюєте у дитячому садку?
- 25 років і 5 місяців. Я сюди прийшла молодим спеціалістом, відразу після навчання.
- А з якого року займаєте посаду завідуючої?
- З 2000-го року.
- Де Ви навчалися після школи?
- У Київському педучилищі №2. Потім закінчила заочно інститут Вінченка, вивчала японську мову.
- З якого року Ви проживаєте у місті Вишневому?
- З того ж року, коли почала працювати у дитячому садку.- А де проживали до цього?
- У селі Півні Фастівського району.
- Ви маєте великий досвід. Розкажіть, будь-ласка, як змінилися діти за останні 5 років?
- Звичайно, змінились. Наш садок відвідують діти багатьох наших вихованців. Можна зрівняти батьків і дітей. Зараз більш розвинені технології, діти більше знають та цікавляться усім. Втрачається зв’язок батьків з дітьми, бо діти більше приділяють увагу комп’ютеру, телебаченню, електронним іграм, можуть розважити себе самі. Раніше замість цього були пісні та казки на ніч. Ми часто проводимо виставки, у яких беруть участь цілі сім’ї. Батьки разом з дітками щось роблять. Також ми проводимо персональні виставки однієї родини або ж лише дитини.
- А яке у нинішніх дітей ставлення до вихователів?
- Різне. Погано, що деякі батьки не вчать дітей поваги до старших, просто не звертають увагу на такі проблеми морального виховання. Їм важливо, щоб діти були доглянуті, одягнені. Ми, звичайно, привертаємо увагу до цих проблем, але вже батькам вирішувати, чи дослухатися до наших зауважень. Зараз діти емансиповані, більш обізнані. Погано, що батьки не звертають увагу на патріотичне, моральне виховання.
- Яке Ваше ставлення до молоді?
- Я дивлюсь на підростаюче покоління з надією. Які б проблеми не були в сім’ї, державі, та майбутнє за молоддю.
- А що б ви побажали молоді?
- Вчитися, хоч як банально це не звучало б. У сучасної молоді дуже складна робота – вчитися, розібратися у перипетії життя. Потрібно правильно обрати професію, йти до своєї мети. Треба оцінити всі свої можливості, зважити всі «за» і «проти», щоб потім не шкодувати про свій вибір, не позбавити себе задоволення від роботи.
- Як змінилося Вишневе за останні 5-10 років?
- Змінилося, звичайно, у кращий бік: з’явилося більше дитячих майданчиків, розбудувалося місто.
- А в гіршу сторону?
- Змінилося і в негативний бік. Нашій молоді немає, де дітися. Я маю на увазі те покоління, що відвідує дитячий садок. У місті не вистачає дитячих садків, а ті, що є – переповнені. Ми у ясельні групи набираємо аж по 40 дітей. Їм неможливо надати належний догляд. Така ж ситуація і у старших групах. Масив розбудували, а інфраструктуру, на жаль,ні. Потрібно ще школу, дитячі садки. Не вистачає клубів по інтересах, музичних інструментів у школах, осередків, де б молодь відпочивала. Також не вистачає місць, де б старше покоління могло проводити свій час. Для літніх людей дуже важливо спілкуватися, бо вони вже не працюють, а цілі дні проводять вдома чи біля під’їзду на лавці. Раніше діти проводили досить багато часу на екскурсіях, різних змаганнях, у клубах та кіно. Я пам’ятаю, як колись зайняла перше місце у районі, для мене це було так важливо!
- А з чого саме?
- Із трьох видів спорту: стрільби, бігу на лижах та віджимання. Я навіть не сподівалася, що виграю. Це було для мене несподіванкою.
- Яка Ваша дитяча мрія?
- Я мріяла навчитися грати на будь-якому музичному інструменті. У моїй сільській школі була дуже висока якість навчання, все дозвілля було зайняте різноманітними цікавими заняттями. Інструментів не було у школі ніяких, саме тому вони мене так вабили.
- Якби Ви були мером м. Вишневого, що насамперед зробили б для міста?
- Я втілила б у життя свої припущення, як краще жити. Збудувала б дитячі садки, школи, місця для дозвілля молоді та старшого покоління. Зробила б так, щоб для всіх вистачало робочих місць, у тому числі і для молоді, щоб була достойна заробітна плата.
- Дякуємо Вам за таке цікаве інтерв’ю. Було дуже приємно поспілкуватися. До побачення!
Учениці (Інтерв'ю підготували учениці 9-В класу Берещук Інна та Курдилевська Наталя)
неділя, 27 вересня 2009 р.
Формуємо команду
Почався новий навчальний рік. Продовжуємо роботу в проекті з новою командою 9-в класу. Успіхів нам!
четвер, 3 вересня 2009 р.
З новим навчальним роком!
Вітаю з початком навчання і продовженням нашої роботи!
Бажаю нових звершень, творчих злетів і досягнень упродовж усього року!
Бажаю нових звершень, творчих злетів і досягнень упродовж усього року!
вівторок, 28 липня 2009 р.
неділя, 24 травня 2009 р.
Ними пишається наше місто
В житті кожної людини нажаль бувають негаразди зі здоров’єм. Тоді ми йдемо до лікаря або ж біжимо в аптеку в надії, що там нам допоможуть. Як приємно, коли відчуваєш увагу до себе та співчуття! А ще – професіоналізм наших фармацевтів! Низький уклін працівникам аптеки №262, які зазвичай дуже уважні до вишнівчан.
Бобровнік Наталія Іванівна – директор по розвитку аптеки, що по вул. Лесі Українки. З 1979 року проживає у нашому місті. Працювала спочатку в аптеці по вулиці Жовтневій, а потім перейшла в аптеку №262. Тривалий час працювала у рецептурному відділі, а рік тому була вибрана Товариством директором по розвитку аптеки.
- Наталія Іванівна, скажіть як Вам працюється в нашому місті?
- Чудово, хоча робота відповідальна і важка, бо вона пов’язана не тільки з ліками, а із людьми, до того ж хворими. Кожного треба терпляче вислухати, дати пораду.
- Як на Ваш погляд змінилося Вишневе за останні 5 років?
- Місто стало більш цивілізованим. Але його інфраструктура ще далека від досконалості: не має парку, танцювального майданчика, спортивного комплексу для дітей та молоді, дім творчості зовсім маленький, тому молоді ніде дітися, нічим зайнятися…
- Щоб Ви побажали молоді?
- Я хотіла б, щоб молодь нашого міста поводилася б охайніше, бережливо ставилася не тільки до майна міста, а і до спілкування між собою, спілкування зі старшими людьми. Необхідно поважати історію нашої держави, історію міста та людей, причетних до цього. Обов’язково кожній молодій людині треба працювати над собою, щоб бути професіоналом в якійсь справі, а також працювати над соєю духовністю та культурою.
- Дякуємо, щиро вдячні за Вашу працю. Успіхів!
(Опрацювання матеріалів виконали учні 11 класу.)
********************************************************************************************
Бутенко Надія Степанівна – працює з дня відкриття аптеки №262, більше 20 років! Нещодавно вона стала завідуючою. Намагається робити все, щоб обслуговування населення в аптеці було на найвищому рівні. В аптеці був відкритий нещодавно відділ дитячого харчування, іграшок.
- Надія Степанівна, щоб Ви хотіли насамперед бачити в нашому місті?
- На мою думку нашому місту не вистачає юнацького центру, де можна займатися спортом чи іншими справами, які були б цікаві молоді; басейну, який могли б відвідувати і дорослі, і діти; парку.
- Щоб Ви хотіли побажати молоді Вишневого?
- Я всім бажаю здоров’я, щастя. А молоді – знайти себе. Прославити наше місто.
І ще, хочу підкреслити, якщо буде необхідно, працівники аптеки завжди прийдуть на допомогу.
- Дякуємо за інтерв’ю.
(Опрацювання матеріалів виконали учні 11 класу.)
*****************************************************************************************
Красовська Світлана Антонівна – фармацевт, працює в аптеці №262 з 1995 року, а живе в Вишневому – з 1985 року. Робота в аптеці подобається. Зараз працює замісником завідуючої. Кожний робочий день – це спілкування з жителями м. Вишневого.
- Як Ви, Світлана Антонівна, вважаєте, чи змінилося наше місто останнім часом?
- Так, звісно змінилося. Змінилося на краще. Хоча хотілося б, щоб в місті був зелений куточок, де б могли відпочивати і дорослі і діти. Почалося обладнання дитячих майданчиків, та на мою думку – їх замало. Спортом дітям теж ніде практично займатися. Нажаль в Вишневому закрили кінотеатр, танцювальний майданчик. Треба адміністрації міста попрацювати в цьому напрямі.
- Ваші побажання молоді та мешканцям Вишневого.
- Бажаю, щоб у молоді духовність була на першому плані. Щоб вони любили місто, дбали про його благоустрій. Щоб коректно спілкувалися між собою, з повагою відносилися до старших.
- Дякуємо.
**************************************************************************************
Вірую, надіюсь і люблю,Серце для добра благословлю,
Хай моєї долі білоцвіт
Щедрим плодом котиться у світ...
Це слова поетеси, що живе поряд з нами, в нашому місті.
Тетяна Михайлівна Домашенко - цікава й духовно багата особистість. Її творчий світ - безмірний і розмаїтий. Ким би не працювала Тетяна Михайлівна - чи агрономоми в юності, чи педагогом в зрілості, старшим науковим працівником музею в Миргороді, чи директором музею м. Вишневого, головним редактором міської газети, чи директором видавництва - поезія була завжди з нею.
Я сердцем прикіпіла до Вишневого,
Пелюсткою любові-доброти.
Мій білий цвіте віку полуденного,
Дай Бог тобі до плоду дорости, - так говорить поетеса про своє відношення до нашого міста.
Пелюсткою любові-доброти.
Мій білий цвіте віку полуденного,
Дай Бог тобі до плоду дорости, - так говорить поетеса про своє відношення до нашого міста.
Тетяна Домашенко народилася в мальовничому селі Рокита на Полтавщині. Вірші Тетянка почала писати ще в п'ятому класі. Тоді дівчинка ще не знала, що душа її в полоні у поетичної музи, яка вже визначила всю її подальшу долю...
Я зліплена уся із України -
З найпотаємніших землі цієї див.
Пульсує в жилах сік тії калини, що
Козаком прапрадід посадив.
Із пісні карі очі й чорні брови,
З шовкових трав заплетена коса,
З молитви пращурів почула рідну мову,
Із прастраждань скотилася сльоза...
Вбираю серцем вічні ці перлини,
Бальзам на рани в найчорніші дні -
Я зліплена уся із України,
І Україна вся до крапельки в мені.
Я зліплена уся із України -
З найпотаємніших землі цієї див.
Пульсує в жилах сік тії калини, що
Козаком прапрадід посадив.
Із пісні карі очі й чорні брови,
З шовкових трав заплетена коса,
З молитви пращурів почула рідну мову,
Із прастраждань скотилася сльоза...
Вбираю серцем вічні ці перлини,
Бальзам на рани в найчорніші дні -
Я зліплена уся із України,
І Україна вся до крапельки в мені.
(Опрацювання матеріалів виконали учні 11 класу.)
субота, 2 травня 2009 р.
середа, 29 квітня 2009 р.
Завершується VIIІ етап
Закінчується VIIІ етап(1 квітня - 30 квітня). В ньому повинен був пройти аналіз виконаної творчої роботи. Нажаль, цей етап ми не змогли ще виконати. Тому роботу продовжимо.
вівторок, 28 квітня 2009 р.
Вони захищали Батьківщину
Гавриш Федір Іванович
Народився 2 лютого 1919 року в Чернігівській області Ніженського уїзду с. Люсіновка в сім"ї селянина. З малих років вчився в школі та допомогав батькам по сільскому господарстві, потім переїхав на хутір Вікторівка, де і закінчив початкову школу, а в семерічну школу ходив у селі Сальне. Під час навчання у школі працював у колгоспі, до 1993 р. Через голодомор поїхав до Росії в місто Салі-Ілецьк, де приймав участь в будуванні залізниці, котра з'єднувала м. Уральськ та м. Салі-Ілецьк. В м. Балакові, Саратовської обл. закінчив ФЗУ на судо-електрика, після чого, працював 2 роки електриком на пароході в м.Саратів.
1939 р. був призван в РККА. Служив на Урослі в м. Челябінськ, 3 місяці провчився в полковой школі і 5 січня 1940 р. відправили на Фінську війну, де і воював до 12 березня 1940 р. Після Фінської війни перевезли у Білорусію м. Ліда. Згідно приказу Сталіна зайшли у Литву 15 червня, перейшли границю, де й зупинились в м. Росіяни. В 1941 році у травні стали на границі в м. Таурай, де і 22 червня встріли війну. Пройшов війну, має нагороди. Після закінчення війни 8 травня 1945 р. Гавриш Федір Іванович пробув у Німеччині до 1946 року. У вересні поступив у Ніжинський технікум механізації та електофінації. Після закінчення технікума у 1949 р. отримав направлення на роботу в сіленерго Київської області. У 1955 р. почав працювати на залізниці, де і пропрацював 35 років електромаханіком та отримав звання Почесного залізничника України. У 1986 р. вийшов на пенсію.
(Учні НВО вдячні Плесюку Олексію за сприяння)
неділя, 26 квітня 2009 р.
Моє місто
Люблю я місто, в якому проживаю,
Його прекрасні вулиці й сади.
Людей його я поважаю
І хочу залишатись тут завжди.
Вишневий цвіт, прекрасні тополі і клени -
Ними захоплюються всі.Дорослі, підлітки і діти
Живуть у мирі, злагоді й теплі.
Учениця 11-а класу Долгова Даша
Моє місто.
Я живу в м. Вишневе. Воно хоч і маленьке, але тут можна знайти багато цікавого. На цій території проходили бої Другої Світової Війни. Кількість населення становить біля 50000тис. В такому маленькому містечку аж чотири загальноосвітні школи. Напевно, це свідчить про те, що в ньому мешкає дуже багато підлітків. Зранку місто оживає: всі метушаться, поспішають на роботу, школярі та студенти поспішають на заняття.
Навесні все розквітає, і місто Вишневе перетворюється на «вишневий сад». Насправді, в нашому місті багато дерев, але, нажаль, місцева адміністрація не виділяє місця і коштів для створення парку відпочинку. В центрі міста дуже помітна Алея Слави…Там на вихідних збирається велика кількість молоді. Біля школи №2 стоїть мало помітний пам`ятник О. Вишні.
В нашому місті дуже шанують День Перемоги. Біля пам`ятника, який розташований біля школи №1, організовують справжнє свято: пригощають кашою, грає музика, приїжджають воєнні танки і збирається багато народу. В центрі міста також влаштовують справжнє святкування.
Можна дуже довго розповідати про визначні місця Вишневого, але існують ще й проблеми, які дуже хвилюють мешканців міста. Наприклад, те, що в місті нема парку відпочинку, розважальних комплексів, молодіжних кафе, в яких не курять і не продають алкоголь. В місті дуже багато сміття, не повсюди є сміттєві баки біля місць відпочинку, дуже багато бездомних тварин…так можна продовжувати і продовжувати!
Давайте дотримуватися лозунгів: «Чисте серце – чисте місто!», «Місто Вишневе – місто духовності і добра!»
Учениця 11-А класу Приміра Іра
середа, 8 квітня 2009 р.
З Великодніми святами
Хай чудесне свято принесе любов та світло у Вашу родину, щирість та добро у взаємини!
пʼятниця, 3 квітня 2009 р.
Наша молодь
Ірина Колесник
2003 рік... Учениця 11-го класу НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок" Ірина Колесник в свої 16 років виборола золоту медаль на чемпіонаті Європи з самбо, що проходив у болгарському курортному місті Албена. А рік тому Іринка стала чемпіонкою Світу із самбо серед спортсменів до 18-ти років на змаганнях, що проходили в м. Оранжеловець (Сербія). Були ще інші перемоги...
Юна чемпіонка - жителька нашого міста. Її талант розгледів тренер Віктор Мужчина, який більше 20 років тому започаткував у Вишневому секцію спортивної боротьби і підготував багато талановитих спортсменів.
************************************************************************************
Моргун Вікторія – вихованка з дзюдо ДЮСШ (Дитячо-юнацької спортивної школи). Ця прекрасна, щира дівчина навчається у 10 класі ЗОШ №3 нашого міста.
Вікторія почала займатись дзюдо ще з 2005 року. Дуже великих нагород вона ще немає, натомість у неї є сила і бажання займатися спортом. На її думку, не обов’язково мати великі нагороди, але обов’язково мати бажання займатися спортом, оскільки спорт додає здоров’я та сили, а ще – впевненості, натхнення та мужності. Окрім цього в спорті можна знайти багато вірних друзів, вважає Віка.
Моргун Віка є неодноразовою чемпіонкою Київської області з дзюдо, Всеукраїнських турнірів, вона приймала участь у чемпіонаті України серед молоді з дзюдо.
Дзюдо – це такий вид спорту, в який ідуть не всі, а лише ті, хто хочуть пізнати себе зсередини, поринути у світ боротьби та набратися рішучості.
Бажаємо Вікторії успіхів в спорті та навчанні.
Олексійчук Л.Е.
**************************************************************************************четвер, 26 березня 2009 р.
Ними пишається наше місто
*************************************************************************************
– Що для вас означає ваш предмет?
– Для мене географія – образ життя. Це життєвий шлях, який я пройшов у Вишнівській школі №1 з 1978 року по сьогоднішній день. Свої захоплення: туризм, акробатику, я приніс у нашу школу. Ми з учнями брали участь у численних районних та обласних змаганнях по туризму.
– Якби Ви мали необмежені можливості, що насамперед зробили б для Вишневого?
– По-перше, я побудував би школу з сучасним обладнанням. По-друге, збудував би ще один будинок творчості для молоді, де вона могла б проявляти свої здібності і розвивати їх. По-третє, зробив би так, щоб наше місто стало більш чистим у природному та духовному значенні.
– Чи змінилося наше місто за останні 10 років? В який бік?
– За останні роки місто збільшилось і за площею, і за кількістю населення. Збудовано нові масиви по обидві сторони від залізниці. Місто стало більш цивілізованим. Поліпшився зв’язок з Києвом.
– Що ви хочете побажати нашій молоді?
– Хочу побажати молоді більше доброти, духовності, бо зі збільшенням кількості населення, доброта почала відходити на задній план.
- Дякуємо.
(Інтерв'ю брали Берещук Інна, Бондаренко Владислав).
*************************************************************************************
Школа… як багато в цьому слові… тут і сум, і радість, і щастя, і одні з перших спогадів дитинства і юності. У щасливі дні нашого шкільного життя головними людьми в ньому є вчителі, що ведуть нас від першого дзвінка і аж до випуску.
Одним з моїх улюблених вчителів є вчителька, яка не просто навчає нас, але й розуміє, як ніхто інший. З нею можна говорити не лише про навчання, але й про життя в цілому. З цією вчителькою я познайомилась 2 роки назад, і поспілкувавшись з нею, зрозуміла, що вона не тільки хороший спеціаліст у своїй справі, але й винятково хороша людина, якій можна розповісти про всі свої проблеми і знати, що вона завжди допоможе.
Плахотнюк Клавдія Леонідівна вчителює у НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – дитячий садок» вже 14 років. За ці роки вона виховала безліч дітей, що займали призові місця на олімпіадах з біології. Вона дуже вимоглива вчителька, але її вимогливість лише підкреслює її виняткове знання свого предмету (біологія), адже лише вчитель, що дійсно знає свою справу, може і від інших вимагати того самого. Учні Клавдії Леонідівни завжди вдячні вчительці за отримані знання з її допомогою, хоча остаточно усвідомлюють це лише в 11 класі, коли розуміють, яка непроста річ – життя, і що саме її уроки знадобляться їм у здобутті подальшої професії і в майбутньому загалом.
До своєї праці Клавдія Леонідівна підходить з усією відповідальністю. Вона розуміє, що учням не цікаво просто сидіти і весь час писати конспекти з підручника чи слухати урок, повністю завчений з книжки. Як вчитель біології, Клавдія Леонідівна завжди вміє зацікавити учнів своєю розповіддю, захопити увагу дітей і тримати її аж до дзвінка. Вчителька на уроки приносить учням різноманітні схеми та мікропрепарати, а також мікроскопи, щоб діти самі могли впевнитись в існуванні тих чи інших істин у будові живих організмів. Учні виконують практичні роботи, де вони ще раз можуть перевірити правильність чи хибність тих чи інших теорій такої складної науки, як біологія.
Навіть дуже складний матеріал, такий наприклад, як генетика, може зрозуміти кожен в класі – для цього потрібно лиш уважно слухати Клавдію Леонідівну, і її розповідь запам’ятається сама собою.
Учнів старших класів вона поступово готує до зовнішнього незалежного оцінювання, яке відбудеться наприкінці 11 класу, бо розуміє всю відповідальність, яка лежить на ній при здачі учнями ЗНО з біології, тому й починає плавну підготовку з 10 класу: учні пишуть тести, виконують завдання не лише на відтворення матеріалу, але й на мислення над певними біологічними питаннями.
При підготовці до олімпіад Клавдія Леонідівна допомагає своїм учням, а не лише повідомляє про їх дату. Зі свого досвіду можу сказати, що також приймала участь в олімпіаді з біології, і знаю, яке нелегке завдання стояло перед Клавдією Леонідівною. Вона не лише допомогла мені повторити весь матеріал за шкільний курс навчання і систематизувати здобуті знання, але й зацікавила мене своїм предметом саме під час цих додаткових занять. Підготовка була не важкою, але ми приходили на ці додаткові заняття на протязі зимових канікул. Клавдія Леонідівна завжди при підготовці до олімпіад витрачає власні сили та енергію, але її старання ніколи не проходять даремно, адже всі учні, з якими вона займається, завойовують призові місця.
Я знаю, що є багато вчителів, які цінують учнів саме за їх знання. І це правильно. Але мені здається, що не менш правильним є і те, що вчитель має бачити у дитині не лише учня, але і маленьку людину з усіма її проблемами. Вчитель має побачити душу дитини, а не лише її розум. Багато вчителів, більше поспілкувавшись з дитиною, можуть відкрити для себе ще одну маленьку особистість, яка, можливо, не може чи не хоче навчатись, але володіє такими людськими якостями, якими, можливо, інший учень, що прекрасно навчається, і не володіє. І саме Клавдія Леонідівна може побачити в учневі ту маленьку людину, якій потрібні саме її підтримка і розуміння. Вона бачить не лише розумну дитину, вона спроможна побачити ще й хорошу людину. І на таке здатні далеко не всі.
Між учнем і вчителем мають складатися добрі і щирі відносини, відкриті. Вони не мають бути аж зовсім дружніми, певна субординація має бути присутня, але дуже недобре, коли при вчителеві учень боїться ступити зайвий крок. Це говорить про те, що учень не довіряє своєму вчителеві – можливо, вони не достатньо знають один одного, а може, проблема в іншому. Всі учні, з якими я більш-менш знайома, довіряють Клавдії Леонідівни і почуваються спокійно й впевнено в її товаристві. Вона завжди прислухається до думки учня і не буде її ігнорувати.
Клавдія Леонідівна знає, що кожна дитина, а особливо в старших класах, має мати власну життєву позицію і життєву мету, і дороги до неї дуже непрості. Вона, як хороший вчитель і людина, допомагає нам, учням, визначитись у своєму подальшому житті і частково подолати певні перешкоди, що вже стоять перед нами.
На мою думку, вчитель має володіти високими моральними якостями, а також такими, як розуміння, підтримка, готовність прийти учню на допомогу у скрутній ситуації, чесність і доброта. Вчитель повинен мати тверду життєву позицію і незламні життєві цінності. І я впевнена, що всіма цими якостями володіє Клавдія Леонідівна. Вона дуже любить дітей, і це видно. І вона має повне право називатись Прекрасним Вчителем.
Я твердо знаю, що саме Плахотнюк Клавдію Леонідівну можна назвати справжнім вчителем. І для багатьох вона є не просто вчителем, що гарно викладає свій предмет, вона є ще й справжнім Вчителем самого життя…
Я поставила Клавдії Леонідівні декілька запитань про її життя і про її працю у школі.
- Яке ваше повне звання вчителя?
- Старший вчитель.
- Яке Ваше хобі?
- У вільний час я люблю виїзджати на природу (до лісу), також люблю вирощувати різні види рослин, також захоплююсь кулінарією.
- Чи важко вам працювати в нашій школі?
- Професія вчителя досить важка і відповідальна, але цікава, і мені подобається.
- Як багато Вам доводиться докладати зусиль, щоб виховати стільки дітей-олімпіадників? Як Вам це вдається?
- Спочатку я підбираю дітей, що мають здібності до вивчення біології. Тут усе залежить не лише від вчителя, але й від дитини. Я допомагаю учневі підготуватись до олімпіади і усвідомити всю відповідальність, що лежить на ньому.
- Чи любите Ви займатися класним керівництвом?
- Робота класного керівника надзвичайно відповідальна, і звичайно, часто буває важко з цим впоратись, але я намагаюсь бачити в кожній дитині не лише учня, але й маленьку людину з усіма її проблемами, здібностями, окремим характером. Мені подобається ця робота.
- Якими якостями та знаннями, на Вашу думку, має володіти вчитель?
- Найперше у вчителя мають бути гарні знання по певній дисципліні, психологічні і педагогічні насамперед, а також вчитель повинен мати високоморальні якості.
- Які стосунки мають бути між учителем та учнем? Більш дружні чи формальні?
- Вони мають бути посередніми між дружніми та формальними. Учень завжди має пам’ятати, що учитель – його друг, який йому завжди допоможе.
- Як Ви гадаєте: молодь має ставитись до навчання поверхово чи занурюватися у нього повністю?
- Я вважаю, що кожна дитина має зрозуміти, що знання їй необхідні для отримання певної професії в майбутньому.
- І вже в старшій школі діти мають працювати більше, стараніше і наполегливіше, а особливо звертати увагу на ті предмети, які знадобляться їм при вступі до вищого навчального закладу чи просто при здобутті певної професії.
- Вам дуже подобається працювати в нашій школі?
- Я люблю Вишнівську школу №1 і люблю тут працювати, оскільки в нашій школі хороший педагогічний і учнівський колектив.
- Ви приїхали до міста Вишневе, як нам відомо, у 1987. Тоді воно мало зовсім інший вигляд. Як воно змінилось? В який бік? І тщо б ви хотіли змінити в ньому?
- Місто, звичайно, змінилося в кращу сторону: воно стало більшим та красивішим, багатшим. Хотілося б щоб влада побудувала дитячу лікарню, дитячий садок, щоб більше уваги приділялось дітям: їх розвитку і здоров’ю.
- Як ви ставитесь до молоді в нашому місті? Чи змінилась вона?
- Молодь залишається хорошою у всі часи. І в мій час, і в ваш – завжди були бешкетники, і молодь суттєво не змінилась. Мені подобалось і подобається молоде покоління – воно жваве і натхненне, все життя в молодих людей ще попереду.
- Кого б Ви поставили молоді в приклад?
- Я взагалі проти ідеалів, в приклад нікого поставити не можу: кожен має власне життя, власні принципи і мету, і щось нав’язувати мені б не хотілося.
- Кому б ви хотіли поставити пам’ятник?
- Це велика честь, яку потрібно заслужити. Можливо, в нашому місті і є такі люди, але зараз сказати не можу. Вишневе – чудове місто, в якому живуть прекрасні люди. Впевнена, що з роками місто і люди тільки вдосконалюватимуться
Бусол Ярина, 10-А клас
Весна, 2009 р.
*************************************************************************************
Тетяна Костянтинівна Савченко - це моя перша вчителька, яка вивела мене в доросле життя. Мені важко оцінити весь той вклад, який вона зробила для мене, для моїх однокласників. Вона виховувала у нас прагнення до прекрасного, вчила ставити і досягати висот. Ми дуже вдячні їй за це. Я вважаю, що багато жителів Вишневого вдячні їй за навчання, любов, терпіння, доброту...
- Шановна, Тетяна Костянтинівна, скажіть, будь ласка, як давно ви живете в місті Вишневе?
- Я живу в місті Вишневе з 1979 року.
- А яке воно було тоді?
- Наше місто зараз дуже відрізняється від того, що було тоді. Зараз воно на багато красивіше. Хоча і тоді потопало в зелені. Біля школи розташовувався фруктовий сад. Сучасних будинків тоді не було. Скрізь виднілись одні п’ятиповерхівки. Тоді місто тільки починало розбудовуватись.
- Як давно ви працюєте в школі?
- З 1986 року.
- Чи дуже помітна різниця між тими поколіннями, які ви вчили раніше і зараз?
- Звичайно різниця дуже помітна, адже мені здається, що тоді діти були більш вихованні, слухняні і прагли навчатись. А сьогодні тяжко, бо діти підвладні спокусам комп’ютерних ігор, телебачення, де дуже рідко навчають чогось хорошого.
- Що вам подобається в нашому місті?
- Мені подобається все: сучасні вулиці. Тротуари. Монумент Тараса Григоровича Шевченка - це одна з найгарніших і найважливіших пам’яток міста, бо в кожному місті має бути частинка нашої історії, щоб кожен житель пам’ятав, яка цінність української мови. Також мені подобаються, такі заклади, які несуть виховуючий характер. Вони не тільки роблять життя дітей цікавішим, а й навчають їх правильним, духовним принципам. Наприклад, мені подобається робота дитячої громадської організації «Капітошка».
- Що б ви хотіли змінити в нашому місті?
- На мою думку не вистачає будинку творчості, кінотеатру. Молоді немає де проводити вільний час. Я дуже вдячна тим людям, які посприяли тому, що прибрали ігрові автомати. В мене аж серце болить, коли я бачила, як діти після школи програвали свої останні гроші на цій машині.
- Яким ви бачите наше місто в майбутньому?
- Мені б хотілось, щоб всі люди в нашому місті були вихованні, культурні, добрі. Щоб молодь з повагою ставилась до старшого покоління.
Дякую!
Інтерв’ю брала учениця 11-А класу Олексієнко Олена.
весна 2009 р.
****************************************************************************************
Путіліна Ганна Калениківна - вчитель математики НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок"
- Рік Вашого народження?
- 1943р.
- З якого року ви працюєте в школі?
- З 1966 р.
- Тобто 43 роки віддано вихованню дітей, їх навчанню. Які ще посади ви займали? Коли?
- Працювала крутильницею на «Шовковому комбінаті» з 1961-1965 р.
- Які у вас є нагороди?
- Я маю багато грамот.
- Чому Ви обрали саме першу школу?
- По направленню.
- З якого року ви проживаєте в м. Вишневому?
- З 1966р.
- Що вам найбільше подобається в м. Вишневому?
- Мені подобається те, що в порівнянні з попередніми роками місто стало кращим. Його почали розбудовувати, облагороджувати.
- А що б ви хотіли змінити?
- Знести ринок,що біля нашої школи, тому що він в поганому стані, він більше схожий на смітник. Покращити стосунки людей між собою, привити людям культуру.
- Чи подобається вам наша молодь?
- Хоча зараз і інша система життя, є багато хорошої молоді. Та, на жаль, дуже багато негативної поведінки з боку молодих людей.
- Що б ви порадили молоді?
- Прислухатися до старших, не відмовлятися від порад інших. Звертатися до церкви, тому що в церкві, якої б вона не була конфесії, поганого не навчать.
- Як ви ставитесь до ЗНО?
- Якби воно було чесним, то було б краще. А взагалі, мені здається, що ЗНО краще тим, що, здавши його, учень може одразу дізнатись про свої шанси на вступ до ВНЗ.
- Які у вас мрії стосовно майбутнього?
- Щоб швидше добудували нову школу; переступити її поріг та повчителювати в новій школі.
-Дякую, нехай Ваше бажання збудеться.
(Учениця 11-А класу Долгова Дарія, весна 2009 року)
*************************************************************************************
Снігир Тамара Іванівна – вчитель-методист української мови та літератури НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок", шанована людина, мудрий педагог і просто красива жінка. Її стихія – це робота з дітьми, яких вона безмежно любить і для яких готова пожертвувати всім своїм вільним часом. Тамару Іванівну добре знають у районі, до неї звертаються за допомогою та порадою друзі, колеги, колишні випускники і сьогоднішні учні, бо знають: вона не відмовить.
Важливим результатом роботи вчителя є те, що її вихованці є призерами Всеукраїнських конкурсів, зокрема Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика, районних та обласних олімпіад з української мови та літератури, її учні показують високі результати з незалежного зовнішнього оцінювання, випускники Тамари Іванівни поповнюють ряди студентів філологічних факультетів та факультетів журналістики українських вузів. Дуже важливою, вважає вчителька, є робота з обдарованими дітьми, з якими вона займається на додаткових та індивідуальних заняттях.
Тамара Іванівна активно працює над методичними розробками, які друкуються в журналі “Українська література в загальноосвітній школі”, видавництво Інститут педагогіки АПН України. Так, в журналі вийшли до друку такі матеріали: “Тестові завдання з української літератури для підготовки до незалежного зовнішнього оцінювання” ( №4, №5, №6 2008 р.); “Жіночі образи в українській літературі” – тематична атестація ( №3 2008 р.); “Творчість Т.Г.Шевченка” – тестові завдання ( №2 2008 р.); “Я так її люблю” – літературно-музичний сценарій, присвячений Т.Г.Шевченку й Україні ( №78 2008 р.). Готуються до друку й інші її роботи.
Тамара Іванівна Снігир нагороджена значком “Відмінник освіти України” у 1993 р., грамотами Міністерства освіти і науки України, неодноразово нагороджувалася грамотами обласного та районного відділів освіти, отримувала подяки від районної райдержадміністрації, районного осередку товариства “Просвіта”. Вчитель бере участь в усіх методичних заходах школи, району. Вона є вмілим і тактовним наставником молодих спеціалістів. Тамару Іванівну добре знають у районі, до неї звертаються за допомогою та порадою друзі, колеги, колишні випускники й сьогоднішні учні, бо знають: вона не відмовить. Досвід роботи вчителя занесено до районного банку перспективного передового досвіду.
Любов до дітей, до рідної мови, до України, високий професіоналізм, захопленість своїм предметом – ось головні якості вчителя української мови та літератури Снігир Тамари Іванівни!
- Рік народження?
- 1951 р.
- З якого року ви займаєтесь педагогічною діяльністю?
- З 1973 р.
- Які посади ви займали? Коли?
- Я працювала заступником директора з виховної роботи в школі с. Гатного з 1980-1986р. , а з 1986-198р. працювала в тій же школі заступником з навчально-виховної роботи.
- Які у вас є нагороди?
- В мене є декілька нагород:
- грамота Міністерства освіти, районного та обласного відділів,
- значок «Відмінник освіти України»,
- звання вчителя-методиста.
- Чому ви обрали саме наш навчальний заклад?
- Тому, що закінчила в ній 10-й та 11-ий клас.
- З якого року ви проживаєте в м. Вишневому?
- З 1965р.
- Що вам найбільше подобається в м.Вишневому?
- Мені подобаються в м.Вишневому вишневі сади та новобудови. Та те, що містечко невеличке, але дуже затишне. Хотіла б, щоб наше місто було чистим не тільки на лозунгах, щоб жителі любили прикрашати місто не «сміттям», а деревами й квітами.
- Чи подобається вам наша молодь?
- Так, подобається. Молодь неоднозначна, незакомплексована, комунікабельна, вміє досягати своєї мети. Не подобається те, що в такі молоді роки молодь має погані звички: паління, алкоголь.
- Що б ви порадили молоді?
- Більше працювати над собою, дбати не тільки про матеріальне, а й про духовне. Дотримуватись здорового способу життя, бо молодь – наше майбутнє; ви – майбутні батьки, і у вас повинні бути здорові діти. «В здоровому тілі - здоровий дух».
- Як ви ставитесь до ЗНО?
- Мені ЗНО подобається як вчителю тому, що охоплює всі знання, воно більше стимулює, адже на ньому неможливо списати.
- Які у вас мрії стосовно майбутнього?
- Мені болить, що професія вчителя зарає вважається непристижною. Хотілося б, щоб держава оцінювала професію вчителя достойно. А оскільки я люблю подорожувати, то хотіла б мати таку пенсію, щоб побачити весь світ.
- Ваша улюблена страва?
- М’ясо по-французьки запечене під майонезом.
- Дякую за інтерв’ю, бажаю обов’язково поїхати до Франції та скуштувати їхні страви. Дякую Вам за Вашу нелегку, але таку необхідну працю.
(Учениця 11-А класу Долгова Дарія брала інтерв`ю у Снігир Тамари Іванівни)
*************************************************************************************
Ярошенко Володимир Дмитрович - тренер волейбольної команди ЗОШ №3. Народився 1952 року. Зараз працює вчителем фізкультури в Вишнівській ЗОШ I-III ст. №3.
Володимир Дмитрович учитель вищої категорії, вчитель-методист. Закінчив Кіровоградський педінститут з червоним дипломом. Після закінчення, як кращий випускник, був направлений на роботу в Криворізький педінститут.
З 1981 по 1983рр. був в аспірантурі.
З 1989 року в грудні місяці почав працювати вчителем фізичної культури в Вишнівській ЗОШ I-III ст.№3.
- Як була створена волейбольна команда?
- Наша волейбольна команда була створена 7 років тому. На той момент то були зовсім маленькі дівчатка, які підставляли руки під м’яч, і в деяких це виходило досить непогано. Потім я почав придивлятися до кожної дівчинки і намагався зрозуміти, хто на що здатний. Незабаром у нас почалися регулярні тренування, дівчата ставилися до них серйозно.
Склад команди:
1. Пилипенко Ангеліна
2. Шундик Людмила
3. Кондратенко Альона
4. Яремчук
5. Надбережна Ольга
6. Сиденко Даша
7. Пилипенко Анна
- Які досягнення?
- Наша команда має досить високий ігровий рівень. В цьому році ми зайняли І місце в районі. В 2008 році – ІІ місце, 2007 рік – І місце, 2006 – ІІ місце. Загалом можна сказати, що нижче ІІ місця в нас поки що не було. І сподіваємось, що такі результати будуть і в наступних змаганнях.
- Чи достатньо уваги в нашому місті приділяється спорту?
-На мою думку, в місті Вишневому недостатньо спортивних комплексів. Я б хотів, щоб побудували міський спортивний зал, щоб діти мали змогу повноцінно займатися. Ось, наприклад, в м. Славутич є багато фізкультурно-оздоровчих комплексів, а в Вишневому немає жодного. Ще прагну, щоб були гарні шкільні спортмайданчики.
-Як іде молодь до спорту?
- Всі прагнуть до спорту, але немає умов. Якщо будуть відповідні умови, то і молодь буде займатися. В нашому місті немає вибору спорту, хоча видів спорту існує дуже багато. Вишневе не має гарного басейну, де можна було б проводити змагання. Я б дуже хотів, щоб наша міська влада подумала над цими словами.
- Дякуємо за Вашу розповідь.
(Учні НВО дякують Пилипенко Ані у допомозі з інтерв'ю)
*************************************************************************************
На 40-річчі музичної школи.
Вже 16 років Скритуцька Наталія Олександрівна – директор музичної школи в м. Вишневе. Навчальний заклад під її керівництвом постійно розширюється, вдосконалюється. В 2004 році музична школа перетворилася на школу мистецтв, коли було відкрито художнє відділення.
- З якого року Ви проживаєте у нашому місті?
- В місті Вишневому я живу з 1978 року, коли ще була студенткою Київської консерваторії. Почала працювати в музичній школі на посаді викладача сольфеджіо та музичної літератури, зав. теоретичним відділом, зав. учбовою частиною. Все моє життя пов’язано з Вишнівською дитячою школою мистецтв.
- Чи цікавиться сучасна молодь мистецтвом?
- Охочих займатися мистецтвом значно збільшилось, але всіх бажаючих запросити до нас на навчання не дозволяє існуюче приміщення. Сьогодні в нашій школі навчається 400 учнів.
- Що Ви можете сказати про молодь нашого міста?
- На мій погляд, зараз дуже інтенсивно іде поляризація інтересів молоді. З одного боку стрімко зростає інтелектуальна еліта міста, але, як правило, столиця дає їм значно більше простору для самореалізації. Дуже приємно бачити молодь в оперному театрі, філармонії, органному залі, музеях, тощо. З іншого боку, проходячи повз ЗОШ, чую, на якій жахливій мові спілкуються один з одним хлопці і дівчата, круто пересипаючи кожне слово нецензурними виразами. Це стосується і поведінки.
З жахом дивлюсь на гори сміття, яке залишається на вулицях після святкових подій в центрі міста та використані шприці попід домами…
- Назвіть Ваші три бажання, що стосуються нашого міста, молоді?
- Цілком зрозуміло, що найпершим і найважливішим бажанням є бажання збудувати в місті нову школу мистецтв, де розмістилася б музичне, художнє, хореографічне, театральне відділення. Це повинен бути сучасний палац, де б комфортно відчували себе діти від 5 до 18 років.
Друге побажання – нарешті вийти нашому місту з подвійного, районного підпорядкування.
Третє побажання – відновити парк в центрі міста і побудувати клуб для літніх людей. Таких в місті багато, але поспілкуватися, крім лавочок під під’їздами , нема де.
- На Вашу думку, чи змінилося місто за останні 10 років?
- За цей час відбулися позитивні зміни центральної і прилеглих до неї вулиць. Сподіваюсь, такі зміни відбудуться і в частині, прилеглої до залізниці.
- Чого Ви бажаєте молоді міста?
- Молоді Вишневого бажаю бути не тільки спостерігачами змін на краще, а й самим брати активну участь в управлінні міста. Адже це дуже приємна місія – бути причетним до справи розбудови рідного міста.
- Дякуємо за інтерв’ю.
(Брала інтерв’ю Логінова Настя)
***************************************************************************************
Нещодавно я взяла інтерв'ю у директора НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-дитячий садок" Володимира Григоровича Плахотнюка - людини творчої, ініціатора багатьох педагогічних ідей. Він разом з педагогічним колективом намагається внести свіжий струмінь в процес навчання та виховання підростаючого колективу.
- В якому році Ви народилися?
В 1960.
- З якого року проживаєте в м.Вишневе?
З 1987.
- В якому році стали директором НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-дитячий садок"?
19 листопада 2000р.
- Які до цього займали посади?
Перш ніж стати директором, я працював заввідувачем районого методичного кабінету відділу освіти Києво-Святошинського РДА.
- В якому році стали депутатом?
В 1998.
- Якої партії Ви стали депутатом?
Партія "Промисловців и підприємців".
- Чим любите займатися в вільний від роботи час?
У мене його майже немає, але коли випадає така нагода, то можу піти в ліс по гриби чи з'їздити на рибалку.
- Улюблена страва, спорт, країна?
Страви улюбленої в мене немає, оскільки я не гурман, а вид спорту - це футбол, улюблена країна - це звісно Україна.
- Улюблене місце в м.Вишневе?
Немає.
- Які зміни Ви хотіли б внести до нашого міста?
Я багато чого хотів би, але найбільш - це, мабуть, щоб місто стало містом обласного підпорядкування, оскільки потім, якщо воно стане ним, то можна багато чого змінити. Хотів би, щоб побудували будинок культури, спортивний комплекс, а також, щоб покращили становище наших шкіл, забезпечили їх всім необхідним.
- Який рівень розвитку за 10 бальною шкалою Ви могли б оцінити наше місто?
7 балів - зарахунок комунального підприємства, що добре працює; прибирання нашого міста, що відбувається ретельно; чистоти нашого міста, ну і стану доріг в нас, оскільки в нас вони краще на відміну від Києва.
- Як Ви ставитесь до нашої молоді?
Добре.
- Які заходи повинна прийняти адміністрація для покращення нашої молоді?
Забезпечення зайнятістю, спорудження для молоді цікавих центрів відпочинку, бо крім кафе їм ніде відпочивати; запровадження міри відповідальності, бо коли її запровадити, то буде менш траплятись різних збитківзбоку молоді.
Дякую
Учениця 11-а класа Іванюк Таня
*************************************************************************************
Гайда Галина Юріївна – тренер з дзюдо Києво – Святошинської Дитячо-юнацької спортивної школи. Неодноразова чемпіонка України з 1998 року з дзюдо, з самбо (1990). Призерка чемпіонату СРСР, міжнародних турнірів.
- З якого віку Ви почали займатися дзюдо?
З 16 років.
- З якого року Ви працюєте в ДЮСШ?
З 1997 року.
- Що змусило Вас увійти у вищий спорт?
Високе бажання, цікавість до цього виду спорту.
- Чи важко Вам працювати з дітьми – вашим учнями?
Звичайно так, важко. Тому, що у кожного свій характер, поведінка, і спочатку дуже важко знайти спільну мову з дитиною.
- Які риси в молоді Вам недовподоби?
Вульгарність, агресивність, шкідливі звички, розбещеність, розпустність.
- Чи є у Вас найкращі вихованці?
Звичайно, є: Моргун В., Дробот Т., Омельченко А., Шилудько О. – призери України, преможці та призери області та всеукраїнських змагань з дзюдо.
- Чому, на Вашу думку, молодь йде в цей в спорт? Для розвитку дитини дзюдо допомагає їй не тільки в фізичному плані, а й у психічному – надає впевненості, зникають непотрібні комплекси, тому молодь цікавиться цим видом спорту.
- Що б Ви хотіли побажати молоді м.Вишневого?
Щоб всі займалися спортом, будь-яким, більше приділяли уваги власному здоров’ю. Щоб відмовилися від шкідливих звичок, ну і звичайно щасти їм, успіхів у їхньому подальшому житі!
(Дякуємо Моргун В. в допомозі проведення інтерв'ю)
**************************************************************************************
Гошко Анатолій Олександрович - мер міста
Анатолій Олександрович, як давно Ви проживаєте в м. Вишневе?
Я навчався в Харкові на юридичному факультеті, потім мене відправили у відрядження в м. Вишневе. Згодом я став тут начальником районного відділу міліції.
- Яке місто було в той час?
Воно, на превеликий жаль, було дуже неблагоустроєне. Багато чого було не зроблено. І саме тоді в мене з’явилося бажання стати мером, щоб перетворити це місто, у найпрекрасніше на нашій Україні.
- Що вас найбільше захоплює в нашому місті?
Звичайно це люди. Не має справ, які ми не змогли б зробити. Майже всі жителі працюють в Києві, а до нас з інших міст приїжають на роботу. Місто живе. І воно є могутнім промисловим центром.
- Які у Вас плани на майбутнє? І який Ви бачити кінцевий результат?
Кінцевий результат – перетворити наше місто на найкрасивіше місто на Україні, щоб воно приносило радість і задоволення всім жителям.
- Відомо, що минуле покоління відрізняється від наступного. Чи подобається Вам зараз наша молодь і що Ви, можливо, хотіли б змінити?
Наша молодь зараз дійсно своєрідна. Вона дуже відрізняється, і поглядами і розумінням. І це інтригує. Але все ж таки у нас є спільне - це розуміння і прагнення добра. Саме це може об’єднати нас і спільними зусиллями будувати щасливе майбутнє.
- Які якості необхідні лідеру?
Лідер - це людина, яка бачить кінцевий результат. Вона будує детальний план, і знає, як його досягти.
- Зараз складне життя, що вам допомагає боротись з труднощами?
Мені допомагає моя команда. Це люди, на яких дійсно можна покластись. Один, звичайно, я б нічого не зумів зробити. Завжди необхідна підтримка.
- Ваші побажання жителям нашого міста.
Я хочу побажати, щоб жителі дійсно прагли жити ефектно і красиво. І робили все можливе для цього. Все в наших руках, якщо ми хочемо жити в найкрасивішому місті на Україні нам потрібно не розкидати сміття, дбати про санітарний стан і красу міста.
Щоб б ви хотіли сказати чи побажати учням нашої школи?
Ваша перша школа особлива. До речі, це єдина школа, яка фінансується коштами міста. Це найстаріша школа. Вона підготувала багато поколінь, вивела їх в доросле життя. Я дуже поважаю колектив школи і його директора. Він є депутатом міської ради, і ми всі разом робимо так, щоб проживання в місті приносило вам задоволення і радість. В цій школі працює виключно дружний колектив. В цьому році ми плануємо добудувати школу, щоб вона вийшла на зовсім інший рівень: з’являться нові можливості. Ваша школа дійсно особливо і емоційно здібна. Тож вам дуже пощастило.
Дякую, Анатолій Олександрович, було дуже приємно з Вами поспілкуватись.
Мені також, успіхів Вам.
Підготувала інтерв'ю учениця 11-а класу Олексієнко О.
Ульяненко Валерій Васильович – вчитель географії вищої категорії, старший учитель НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1- дитячий садок».
Напевно, у кожного учня є улюблений учитель. Проте є такі вчителі, яких обожнюють всі діти. Саме такою людиною є наш учитель географії, Ульяненко Валерій Васильович. Для нас він є еталоном педагога та освіченості. За 31 рік роботи в нашій школі він пізнав тонкощі дитячої психології, навчив не одне покоління дітей моралі й широкого світобачення. Саме завдяки цій людині ми пізнали та полюбили прекрасну та захоплюючу науку – географію.
– Валерію Васильовичу, ми беремо участь у проекті «Моє місто» і хочемо поставити вам декілька запитань. Як довго ви живете у Вишневому?
– З 1978 року. Я закінчив педагогічний інститут імені М. Горького в 1977 році за фахом вчителя біології і географії.
– Де ви працювали до вчителювання у школі?
– Відразу після закінчення інституту я почав працювати вчителем біології та праці в середній школі села Мар’янівка Васильківського району.
– З якого року ви працюєте в нашій школі?
– У 1978 році я переїхав у місто Вишневе, де й почав працювати вчителем географії та біології в середніх і старших класах. У ті часи викладання було російською та українською мовами. Починаючи з 80-тих років, школа перейшла на українську мову.
– Чи змінюється наша молодь?
– Так, змінюється. Молодь стала більш комунікабельною, всебічно розвиненою, почала використовувати Інтернет. Перехід країни на ринкові відносини призвів до великих змін у нашій школі. З’явилися класи поглибленого вивчення окремих предметів, таких, як: математика, українська мова та література, трудове навчання та інші.– Що для вас означає ваш предмет?
– Для мене географія – образ життя. Це життєвий шлях, який я пройшов у Вишнівській школі №1 з 1978 року по сьогоднішній день. Свої захоплення: туризм, акробатику, я приніс у нашу школу. Ми з учнями брали участь у численних районних та обласних змаганнях по туризму.
– Якби Ви мали необмежені можливості, що насамперед зробили б для Вишневого?
– По-перше, я побудував би школу з сучасним обладнанням. По-друге, збудував би ще один будинок творчості для молоді, де вона могла б проявляти свої здібності і розвивати їх. По-третє, зробив би так, щоб наше місто стало більш чистим у природному та духовному значенні.
– Чи змінилося наше місто за останні 10 років? В який бік?
– За останні роки місто збільшилось і за площею, і за кількістю населення. Збудовано нові масиви по обидві сторони від залізниці. Місто стало більш цивілізованим. Поліпшився зв’язок з Києвом.
– Що ви хочете побажати нашій молоді?
– Хочу побажати молоді більше доброти, духовності, бо зі збільшенням кількості населення, доброта почала відходити на задній план.
- Дякуємо.
(Інтерв'ю брали Берещук Інна, Бондаренко Владислав).
*************************************************************************************
Школа… як багато в цьому слові… тут і сум, і радість, і щастя, і одні з перших спогадів дитинства і юності. У щасливі дні нашого шкільного життя головними людьми в ньому є вчителі, що ведуть нас від першого дзвінка і аж до випуску.Одним з моїх улюблених вчителів є вчителька, яка не просто навчає нас, але й розуміє, як ніхто інший. З нею можна говорити не лише про навчання, але й про життя в цілому. З цією вчителькою я познайомилась 2 роки назад, і поспілкувавшись з нею, зрозуміла, що вона не тільки хороший спеціаліст у своїй справі, але й винятково хороша людина, якій можна розповісти про всі свої проблеми і знати, що вона завжди допоможе.
Плахотнюк Клавдія Леонідівна вчителює у НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – дитячий садок» вже 14 років. За ці роки вона виховала безліч дітей, що займали призові місця на олімпіадах з біології. Вона дуже вимоглива вчителька, але її вимогливість лише підкреслює її виняткове знання свого предмету (біологія), адже лише вчитель, що дійсно знає свою справу, може і від інших вимагати того самого. Учні Клавдії Леонідівни завжди вдячні вчительці за отримані знання з її допомогою, хоча остаточно усвідомлюють це лише в 11 класі, коли розуміють, яка непроста річ – життя, і що саме її уроки знадобляться їм у здобутті подальшої професії і в майбутньому загалом.
До своєї праці Клавдія Леонідівна підходить з усією відповідальністю. Вона розуміє, що учням не цікаво просто сидіти і весь час писати конспекти з підручника чи слухати урок, повністю завчений з книжки. Як вчитель біології, Клавдія Леонідівна завжди вміє зацікавити учнів своєю розповіддю, захопити увагу дітей і тримати її аж до дзвінка. Вчителька на уроки приносить учням різноманітні схеми та мікропрепарати, а також мікроскопи, щоб діти самі могли впевнитись в існуванні тих чи інших істин у будові живих організмів. Учні виконують практичні роботи, де вони ще раз можуть перевірити правильність чи хибність тих чи інших теорій такої складної науки, як біологія.
Навіть дуже складний матеріал, такий наприклад, як генетика, може зрозуміти кожен в класі – для цього потрібно лиш уважно слухати Клавдію Леонідівну, і її розповідь запам’ятається сама собою.
Учнів старших класів вона поступово готує до зовнішнього незалежного оцінювання, яке відбудеться наприкінці 11 класу, бо розуміє всю відповідальність, яка лежить на ній при здачі учнями ЗНО з біології, тому й починає плавну підготовку з 10 класу: учні пишуть тести, виконують завдання не лише на відтворення матеріалу, але й на мислення над певними біологічними питаннями.
При підготовці до олімпіад Клавдія Леонідівна допомагає своїм учням, а не лише повідомляє про їх дату. Зі свого досвіду можу сказати, що також приймала участь в олімпіаді з біології, і знаю, яке нелегке завдання стояло перед Клавдією Леонідівною. Вона не лише допомогла мені повторити весь матеріал за шкільний курс навчання і систематизувати здобуті знання, але й зацікавила мене своїм предметом саме під час цих додаткових занять. Підготовка була не важкою, але ми приходили на ці додаткові заняття на протязі зимових канікул. Клавдія Леонідівна завжди при підготовці до олімпіад витрачає власні сили та енергію, але її старання ніколи не проходять даремно, адже всі учні, з якими вона займається, завойовують призові місця.
Я знаю, що є багато вчителів, які цінують учнів саме за їх знання. І це правильно. Але мені здається, що не менш правильним є і те, що вчитель має бачити у дитині не лише учня, але і маленьку людину з усіма її проблемами. Вчитель має побачити душу дитини, а не лише її розум. Багато вчителів, більше поспілкувавшись з дитиною, можуть відкрити для себе ще одну маленьку особистість, яка, можливо, не може чи не хоче навчатись, але володіє такими людськими якостями, якими, можливо, інший учень, що прекрасно навчається, і не володіє. І саме Клавдія Леонідівна може побачити в учневі ту маленьку людину, якій потрібні саме її підтримка і розуміння. Вона бачить не лише розумну дитину, вона спроможна побачити ще й хорошу людину. І на таке здатні далеко не всі.
Між учнем і вчителем мають складатися добрі і щирі відносини, відкриті. Вони не мають бути аж зовсім дружніми, певна субординація має бути присутня, але дуже недобре, коли при вчителеві учень боїться ступити зайвий крок. Це говорить про те, що учень не довіряє своєму вчителеві – можливо, вони не достатньо знають один одного, а може, проблема в іншому. Всі учні, з якими я більш-менш знайома, довіряють Клавдії Леонідівни і почуваються спокійно й впевнено в її товаристві. Вона завжди прислухається до думки учня і не буде її ігнорувати.Клавдія Леонідівна знає, що кожна дитина, а особливо в старших класах, має мати власну життєву позицію і життєву мету, і дороги до неї дуже непрості. Вона, як хороший вчитель і людина, допомагає нам, учням, визначитись у своєму подальшому житті і частково подолати певні перешкоди, що вже стоять перед нами.
На мою думку, вчитель має володіти високими моральними якостями, а також такими, як розуміння, підтримка, готовність прийти учню на допомогу у скрутній ситуації, чесність і доброта. Вчитель повинен мати тверду життєву позицію і незламні життєві цінності. І я впевнена, що всіма цими якостями володіє Клавдія Леонідівна. Вона дуже любить дітей, і це видно. І вона має повне право називатись Прекрасним Вчителем.
Я твердо знаю, що саме Плахотнюк Клавдію Леонідівну можна назвати справжнім вчителем. І для багатьох вона є не просто вчителем, що гарно викладає свій предмет, вона є ще й справжнім Вчителем самого життя…
Я поставила Клавдії Леонідівні декілька запитань про її життя і про її працю у школі.
- Яке ваше повне звання вчителя?
- Старший вчитель.
- Яке Ваше хобі?
- У вільний час я люблю виїзджати на природу (до лісу), також люблю вирощувати різні види рослин, також захоплююсь кулінарією.
- Чи важко вам працювати в нашій школі?
- Професія вчителя досить важка і відповідальна, але цікава, і мені подобається.
- Як багато Вам доводиться докладати зусиль, щоб виховати стільки дітей-олімпіадників? Як Вам це вдається?
- Спочатку я підбираю дітей, що мають здібності до вивчення біології. Тут усе залежить не лише від вчителя, але й від дитини. Я допомагаю учневі підготуватись до олімпіади і усвідомити всю відповідальність, що лежить на ньому.
- Чи любите Ви займатися класним керівництвом?
- Робота класного керівника надзвичайно відповідальна, і звичайно, часто буває важко з цим впоратись, але я намагаюсь бачити в кожній дитині не лише учня, але й маленьку людину з усіма її проблемами, здібностями, окремим характером. Мені подобається ця робота.
- Якими якостями та знаннями, на Вашу думку, має володіти вчитель?
- Найперше у вчителя мають бути гарні знання по певній дисципліні, психологічні і педагогічні насамперед, а також вчитель повинен мати високоморальні якості.
- Які стосунки мають бути між учителем та учнем? Більш дружні чи формальні?
- Вони мають бути посередніми між дружніми та формальними. Учень завжди має пам’ятати, що учитель – його друг, який йому завжди допоможе.
- Як Ви гадаєте: молодь має ставитись до навчання поверхово чи занурюватися у нього повністю?
- Я вважаю, що кожна дитина має зрозуміти, що знання їй необхідні для отримання певної професії в майбутньому.
- І вже в старшій школі діти мають працювати більше, стараніше і наполегливіше, а особливо звертати увагу на ті предмети, які знадобляться їм при вступі до вищого навчального закладу чи просто при здобутті певної професії.
- Вам дуже подобається працювати в нашій школі?
- Я люблю Вишнівську школу №1 і люблю тут працювати, оскільки в нашій школі хороший педагогічний і учнівський колектив.
- Ви приїхали до міста Вишневе, як нам відомо, у 1987. Тоді воно мало зовсім інший вигляд. Як воно змінилось? В який бік? І тщо б ви хотіли змінити в ньому?
- Місто, звичайно, змінилося в кращу сторону: воно стало більшим та красивішим, багатшим. Хотілося б щоб влада побудувала дитячу лікарню, дитячий садок, щоб більше уваги приділялось дітям: їх розвитку і здоров’ю.
- Як ви ставитесь до молоді в нашому місті? Чи змінилась вона?
- Молодь залишається хорошою у всі часи. І в мій час, і в ваш – завжди були бешкетники, і молодь суттєво не змінилась. Мені подобалось і подобається молоде покоління – воно жваве і натхненне, все життя в молодих людей ще попереду.
- Кого б Ви поставили молоді в приклад?
- Я взагалі проти ідеалів, в приклад нікого поставити не можу: кожен має власне життя, власні принципи і мету, і щось нав’язувати мені б не хотілося.
- Кому б ви хотіли поставити пам’ятник?
- Це велика честь, яку потрібно заслужити. Можливо, в нашому місті і є такі люди, але зараз сказати не можу. Вишневе – чудове місто, в якому живуть прекрасні люди. Впевнена, що з роками місто і люди тільки вдосконалюватимуться
Бусол Ярина, 10-А клас
Весна, 2009 р.
*************************************************************************************
Тетяна Костянтинівна Савченко - це моя перша вчителька, яка вивела мене в доросле життя. Мені важко оцінити весь той вклад, який вона зробила для мене, для моїх однокласників. Вона виховувала у нас прагнення до прекрасного, вчила ставити і досягати висот. Ми дуже вдячні їй за це. Я вважаю, що багато жителів Вишневого вдячні їй за навчання, любов, терпіння, доброту...
- Шановна, Тетяна Костянтинівна, скажіть, будь ласка, як давно ви живете в місті Вишневе?
- Я живу в місті Вишневе з 1979 року.
- А яке воно було тоді?
- Наше місто зараз дуже відрізняється від того, що було тоді. Зараз воно на багато красивіше. Хоча і тоді потопало в зелені. Біля школи розташовувався фруктовий сад. Сучасних будинків тоді не було. Скрізь виднілись одні п’ятиповерхівки. Тоді місто тільки починало розбудовуватись.
- Як давно ви працюєте в школі?
- З 1986 року.
- Чи дуже помітна різниця між тими поколіннями, які ви вчили раніше і зараз?
- Звичайно різниця дуже помітна, адже мені здається, що тоді діти були більш вихованні, слухняні і прагли навчатись. А сьогодні тяжко, бо діти підвладні спокусам комп’ютерних ігор, телебачення, де дуже рідко навчають чогось хорошого.
- Що вам подобається в нашому місті?
- Мені подобається все: сучасні вулиці. Тротуари. Монумент Тараса Григоровича Шевченка - це одна з найгарніших і найважливіших пам’яток міста, бо в кожному місті має бути частинка нашої історії, щоб кожен житель пам’ятав, яка цінність української мови. Також мені подобаються, такі заклади, які несуть виховуючий характер. Вони не тільки роблять життя дітей цікавішим, а й навчають їх правильним, духовним принципам. Наприклад, мені подобається робота дитячої громадської організації «Капітошка».
- Що б ви хотіли змінити в нашому місті?
- На мою думку не вистачає будинку творчості, кінотеатру. Молоді немає де проводити вільний час. Я дуже вдячна тим людям, які посприяли тому, що прибрали ігрові автомати. В мене аж серце болить, коли я бачила, як діти після школи програвали свої останні гроші на цій машині.
- Яким ви бачите наше місто в майбутньому?
- Мені б хотілось, щоб всі люди в нашому місті були вихованні, культурні, добрі. Щоб молодь з повагою ставилась до старшого покоління.
Дякую!
Інтерв’ю брала учениця 11-А класу Олексієнко Олена.
весна 2009 р.
****************************************************************************************
Путіліна Ганна Калениківна - вчитель математики НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок"- Рік Вашого народження?
- 1943р.
- З якого року ви працюєте в школі?
- З 1966 р.
- Тобто 43 роки віддано вихованню дітей, їх навчанню. Які ще посади ви займали? Коли?
- Працювала крутильницею на «Шовковому комбінаті» з 1961-1965 р.
- Які у вас є нагороди?
- Я маю багато грамот.
- Чому Ви обрали саме першу школу?
- По направленню.
- З якого року ви проживаєте в м. Вишневому?
- З 1966р.
- Що вам найбільше подобається в м. Вишневому?
- Мені подобається те, що в порівнянні з попередніми роками місто стало кращим. Його почали розбудовувати, облагороджувати.
- А що б ви хотіли змінити?
- Знести ринок,що біля нашої школи, тому що він в поганому стані, він більше схожий на смітник. Покращити стосунки людей між собою, привити людям культуру.
- Чи подобається вам наша молодь?
- Хоча зараз і інша система життя, є багато хорошої молоді. Та, на жаль, дуже багато негативної поведінки з боку молодих людей.
- Що б ви порадили молоді?
- Прислухатися до старших, не відмовлятися від порад інших. Звертатися до церкви, тому що в церкві, якої б вона не була конфесії, поганого не навчать.
- Як ви ставитесь до ЗНО?
- Якби воно було чесним, то було б краще. А взагалі, мені здається, що ЗНО краще тим, що, здавши його, учень може одразу дізнатись про свої шанси на вступ до ВНЗ.
- Які у вас мрії стосовно майбутнього?
- Щоб швидше добудували нову школу; переступити її поріг та повчителювати в новій школі.
-Дякую, нехай Ваше бажання збудеться.
(Учениця 11-А класу Долгова Дарія, весна 2009 року)
*************************************************************************************
Снігир Тамара Іванівна – вчитель-методист української мови та літератури НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 - дитячий садок", шанована людина, мудрий педагог і просто красива жінка. Її стихія – це робота з дітьми, яких вона безмежно любить і для яких готова пожертвувати всім своїм вільним часом. Тамару Іванівну добре знають у районі, до неї звертаються за допомогою та порадою друзі, колеги, колишні випускники і сьогоднішні учні, бо знають: вона не відмовить.Важливим результатом роботи вчителя є те, що її вихованці є призерами Всеукраїнських конкурсів, зокрема Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика, районних та обласних олімпіад з української мови та літератури, її учні показують високі результати з незалежного зовнішнього оцінювання, випускники Тамари Іванівни поповнюють ряди студентів філологічних факультетів та факультетів журналістики українських вузів. Дуже важливою, вважає вчителька, є робота з обдарованими дітьми, з якими вона займається на додаткових та індивідуальних заняттях.
Тамара Іванівна активно працює над методичними розробками, які друкуються в журналі “Українська література в загальноосвітній школі”, видавництво Інститут педагогіки АПН України. Так, в журналі вийшли до друку такі матеріали: “Тестові завдання з української літератури для підготовки до незалежного зовнішнього оцінювання” ( №4, №5, №6 2008 р.); “Жіночі образи в українській літературі” – тематична атестація ( №3 2008 р.); “Творчість Т.Г.Шевченка” – тестові завдання ( №2 2008 р.); “Я так її люблю” – літературно-музичний сценарій, присвячений Т.Г.Шевченку й Україні ( №78 2008 р.). Готуються до друку й інші її роботи.
Тамара Іванівна Снігир нагороджена значком “Відмінник освіти України” у 1993 р., грамотами Міністерства освіти і науки України, неодноразово нагороджувалася грамотами обласного та районного відділів освіти, отримувала подяки від районної райдержадміністрації, районного осередку товариства “Просвіта”. Вчитель бере участь в усіх методичних заходах школи, району. Вона є вмілим і тактовним наставником молодих спеціалістів. Тамару Іванівну добре знають у районі, до неї звертаються за допомогою та порадою друзі, колеги, колишні випускники й сьогоднішні учні, бо знають: вона не відмовить. Досвід роботи вчителя занесено до районного банку перспективного передового досвіду.
Любов до дітей, до рідної мови, до України, високий професіоналізм, захопленість своїм предметом – ось головні якості вчителя української мови та літератури Снігир Тамари Іванівни!
- Рік народження?
- 1951 р.
- З якого року ви займаєтесь педагогічною діяльністю?
- З 1973 р.
- Які посади ви займали? Коли?
- Я працювала заступником директора з виховної роботи в школі с. Гатного з 1980-1986р. , а з 1986-198р. працювала в тій же школі заступником з навчально-виховної роботи.
- Які у вас є нагороди?
- В мене є декілька нагород:
- грамота Міністерства освіти, районного та обласного відділів,
- значок «Відмінник освіти України»,
- звання вчителя-методиста.
- Чому ви обрали саме наш навчальний заклад?
- Тому, що закінчила в ній 10-й та 11-ий клас.
- З якого року ви проживаєте в м. Вишневому?
- З 1965р.
- Що вам найбільше подобається в м.Вишневому?
- Мені подобаються в м.Вишневому вишневі сади та новобудови. Та те, що містечко невеличке, але дуже затишне. Хотіла б, щоб наше місто було чистим не тільки на лозунгах, щоб жителі любили прикрашати місто не «сміттям», а деревами й квітами.
- Чи подобається вам наша молодь?
- Так, подобається. Молодь неоднозначна, незакомплексована, комунікабельна, вміє досягати своєї мети. Не подобається те, що в такі молоді роки молодь має погані звички: паління, алкоголь.
- Що б ви порадили молоді?
- Більше працювати над собою, дбати не тільки про матеріальне, а й про духовне. Дотримуватись здорового способу життя, бо молодь – наше майбутнє; ви – майбутні батьки, і у вас повинні бути здорові діти. «В здоровому тілі - здоровий дух».
- Як ви ставитесь до ЗНО?
- Мені ЗНО подобається як вчителю тому, що охоплює всі знання, воно більше стимулює, адже на ньому неможливо списати.
- Які у вас мрії стосовно майбутнього?
- Мені болить, що професія вчителя зарає вважається непристижною. Хотілося б, щоб держава оцінювала професію вчителя достойно. А оскільки я люблю подорожувати, то хотіла б мати таку пенсію, щоб побачити весь світ.
- Ваша улюблена страва?
- М’ясо по-французьки запечене під майонезом.
- Дякую за інтерв’ю, бажаю обов’язково поїхати до Франції та скуштувати їхні страви. Дякую Вам за Вашу нелегку, але таку необхідну працю.
(Учениця 11-А класу Долгова Дарія брала інтерв`ю у Снігир Тамари Іванівни)
*************************************************************************************
Ярошенко Володимир Дмитрович - тренер волейбольної команди ЗОШ №3. Народився 1952 року. Зараз працює вчителем фізкультури в Вишнівській ЗОШ I-III ст. №3.
Володимир Дмитрович учитель вищої категорії, вчитель-методист. Закінчив Кіровоградський педінститут з червоним дипломом. Після закінчення, як кращий випускник, був направлений на роботу в Криворізький педінститут.
З 1981 по 1983рр. був в аспірантурі.
З 1989 року в грудні місяці почав працювати вчителем фізичної культури в Вишнівській ЗОШ I-III ст.№3.
- Як була створена волейбольна команда?
- Наша волейбольна команда була створена 7 років тому. На той момент то були зовсім маленькі дівчатка, які підставляли руки під м’яч, і в деяких це виходило досить непогано. Потім я почав придивлятися до кожної дівчинки і намагався зрозуміти, хто на що здатний. Незабаром у нас почалися регулярні тренування, дівчата ставилися до них серйозно.
Склад команди:
1. Пилипенко Ангеліна
2. Шундик Людмила
3. Кондратенко Альона
4. Яремчук
5. Надбережна Ольга
6. Сиденко Даша
7. Пилипенко Анна
- Які досягнення?
- Наша команда має досить високий ігровий рівень. В цьому році ми зайняли І місце в районі. В 2008 році – ІІ місце, 2007 рік – І місце, 2006 – ІІ місце. Загалом можна сказати, що нижче ІІ місця в нас поки що не було. І сподіваємось, що такі результати будуть і в наступних змаганнях.
- Чи достатньо уваги в нашому місті приділяється спорту?
-На мою думку, в місті Вишневому недостатньо спортивних комплексів. Я б хотів, щоб побудували міський спортивний зал, щоб діти мали змогу повноцінно займатися. Ось, наприклад, в м. Славутич є багато фізкультурно-оздоровчих комплексів, а в Вишневому немає жодного. Ще прагну, щоб були гарні шкільні спортмайданчики.
-Як іде молодь до спорту?
- Всі прагнуть до спорту, але немає умов. Якщо будуть відповідні умови, то і молодь буде займатися. В нашому місті немає вибору спорту, хоча видів спорту існує дуже багато. Вишневе не має гарного басейну, де можна було б проводити змагання. Я б дуже хотів, щоб наша міська влада подумала над цими словами.
- Дякуємо за Вашу розповідь.
(Учні НВО дякують Пилипенко Ані у допомозі з інтерв'ю)
*************************************************************************************
На 40-річчі музичної школи.
Вже 16 років Скритуцька Наталія Олександрівна – директор музичної школи в м. Вишневе. Навчальний заклад під її керівництвом постійно розширюється, вдосконалюється. В 2004 році музична школа перетворилася на школу мистецтв, коли було відкрито художнє відділення.
- З якого року Ви проживаєте у нашому місті?
- В місті Вишневому я живу з 1978 року, коли ще була студенткою Київської консерваторії. Почала працювати в музичній школі на посаді викладача сольфеджіо та музичної літератури, зав. теоретичним відділом, зав. учбовою частиною. Все моє життя пов’язано з Вишнівською дитячою школою мистецтв.
- Чи цікавиться сучасна молодь мистецтвом?
- Охочих займатися мистецтвом значно збільшилось, але всіх бажаючих запросити до нас на навчання не дозволяє існуюче приміщення. Сьогодні в нашій школі навчається 400 учнів.
- Що Ви можете сказати про молодь нашого міста?
- На мій погляд, зараз дуже інтенсивно іде поляризація інтересів молоді. З одного боку стрімко зростає інтелектуальна еліта міста, але, як правило, столиця дає їм значно більше простору для самореалізації. Дуже приємно бачити молодь в оперному театрі, філармонії, органному залі, музеях, тощо. З іншого боку, проходячи повз ЗОШ, чую, на якій жахливій мові спілкуються один з одним хлопці і дівчата, круто пересипаючи кожне слово нецензурними виразами. Це стосується і поведінки.
З жахом дивлюсь на гори сміття, яке залишається на вулицях після святкових подій в центрі міста та використані шприці попід домами…
- Назвіть Ваші три бажання, що стосуються нашого міста, молоді?
- Цілком зрозуміло, що найпершим і найважливішим бажанням є бажання збудувати в місті нову школу мистецтв, де розмістилася б музичне, художнє, хореографічне, театральне відділення. Це повинен бути сучасний палац, де б комфортно відчували себе діти від 5 до 18 років.
Друге побажання – нарешті вийти нашому місту з подвійного, районного підпорядкування.
Третє побажання – відновити парк в центрі міста і побудувати клуб для літніх людей. Таких в місті багато, але поспілкуватися, крім лавочок під під’їздами , нема де.
- На Вашу думку, чи змінилося місто за останні 10 років?
- За цей час відбулися позитивні зміни центральної і прилеглих до неї вулиць. Сподіваюсь, такі зміни відбудуться і в частині, прилеглої до залізниці.
- Чого Ви бажаєте молоді міста?
- Молоді Вишневого бажаю бути не тільки спостерігачами змін на краще, а й самим брати активну участь в управлінні міста. Адже це дуже приємна місія – бути причетним до справи розбудови рідного міста.
- Дякуємо за інтерв’ю.
(Брала інтерв’ю Логінова Настя)
***************************************************************************************
Нещодавно я взяла інтерв'ю у директора НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-дитячий садок" Володимира Григоровича Плахотнюка - людини творчої, ініціатора багатьох педагогічних ідей. Він разом з педагогічним колективом намагається внести свіжий струмінь в процес навчання та виховання підростаючого колективу.
- В якому році Ви народилися?
В 1960.
- З якого року проживаєте в м.Вишневе?
З 1987.
- В якому році стали директором НВО "Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-дитячий садок"?
19 листопада 2000р.
- Які до цього займали посади?
Перш ніж стати директором, я працював заввідувачем районого методичного кабінету відділу освіти Києво-Святошинського РДА.
- В якому році стали депутатом?
В 1998.
- Якої партії Ви стали депутатом?
Партія "Промисловців и підприємців".
- Чим любите займатися в вільний від роботи час?
У мене його майже немає, але коли випадає така нагода, то можу піти в ліс по гриби чи з'їздити на рибалку.
- Улюблена страва, спорт, країна?
Страви улюбленої в мене немає, оскільки я не гурман, а вид спорту - це футбол, улюблена країна - це звісно Україна.
- Улюблене місце в м.Вишневе?
Немає.
- Які зміни Ви хотіли б внести до нашого міста?
Я багато чого хотів би, але найбільш - це, мабуть, щоб місто стало містом обласного підпорядкування, оскільки потім, якщо воно стане ним, то можна багато чого змінити. Хотів би, щоб побудували будинок культури, спортивний комплекс, а також, щоб покращили становище наших шкіл, забезпечили їх всім необхідним.
- Який рівень розвитку за 10 бальною шкалою Ви могли б оцінити наше місто?
7 балів - зарахунок комунального підприємства, що добре працює; прибирання нашого міста, що відбувається ретельно; чистоти нашого міста, ну і стану доріг в нас, оскільки в нас вони краще на відміну від Києва.
- Як Ви ставитесь до нашої молоді?
Добре.
- Які заходи повинна прийняти адміністрація для покращення нашої молоді?
Забезпечення зайнятістю, спорудження для молоді цікавих центрів відпочинку, бо крім кафе їм ніде відпочивати; запровадження міри відповідальності, бо коли її запровадити, то буде менш траплятись різних збитківзбоку молоді.
Дякую
Учениця 11-а класа Іванюк Таня
*************************************************************************************
Гайда Галина Юріївна – тренер з дзюдо Києво – Святошинської Дитячо-юнацької спортивної школи. Неодноразова чемпіонка України з 1998 року з дзюдо, з самбо (1990). Призерка чемпіонату СРСР, міжнародних турнірів.
- З якого віку Ви почали займатися дзюдо?
З 16 років.
- З якого року Ви працюєте в ДЮСШ?
З 1997 року.
- Що змусило Вас увійти у вищий спорт?
Високе бажання, цікавість до цього виду спорту.
- Чи важко Вам працювати з дітьми – вашим учнями?
Звичайно так, важко. Тому, що у кожного свій характер, поведінка, і спочатку дуже важко знайти спільну мову з дитиною.
- Які риси в молоді Вам недовподоби?
Вульгарність, агресивність, шкідливі звички, розбещеність, розпустність.
- Чи є у Вас найкращі вихованці?
Звичайно, є: Моргун В., Дробот Т., Омельченко А., Шилудько О. – призери України, преможці та призери області та всеукраїнських змагань з дзюдо.
- Чому, на Вашу думку, молодь йде в цей в спорт? Для розвитку дитини дзюдо допомагає їй не тільки в фізичному плані, а й у психічному – надає впевненості, зникають непотрібні комплекси, тому молодь цікавиться цим видом спорту.
- Що б Ви хотіли побажати молоді м.Вишневого?
Щоб всі займалися спортом, будь-яким, більше приділяли уваги власному здоров’ю. Щоб відмовилися від шкідливих звичок, ну і звичайно щасти їм, успіхів у їхньому подальшому житі!
(Дякуємо Моргун В. в допомозі проведення інтерв'ю)
**************************************************************************************
Гошко Анатолій Олександрович - мер міста Анатолій Олександрович, як давно Ви проживаєте в м. Вишневе?
Я навчався в Харкові на юридичному факультеті, потім мене відправили у відрядження в м. Вишневе. Згодом я став тут начальником районного відділу міліції.
- Яке місто було в той час?
Воно, на превеликий жаль, було дуже неблагоустроєне. Багато чого було не зроблено. І саме тоді в мене з’явилося бажання стати мером, щоб перетворити це місто, у найпрекрасніше на нашій Україні.
- Що вас найбільше захоплює в нашому місті?
Звичайно це люди. Не має справ, які ми не змогли б зробити. Майже всі жителі працюють в Києві, а до нас з інших міст приїжають на роботу. Місто живе. І воно є могутнім промисловим центром.
- Які у Вас плани на майбутнє? І який Ви бачити кінцевий результат?
Кінцевий результат – перетворити наше місто на найкрасивіше місто на Україні, щоб воно приносило радість і задоволення всім жителям.
- Відомо, що минуле покоління відрізняється від наступного. Чи подобається Вам зараз наша молодь і що Ви, можливо, хотіли б змінити?
Наша молодь зараз дійсно своєрідна. Вона дуже відрізняється, і поглядами і розумінням. І це інтригує. Але все ж таки у нас є спільне - це розуміння і прагнення добра. Саме це може об’єднати нас і спільними зусиллями будувати щасливе майбутнє.
- Які якості необхідні лідеру?
Лідер - це людина, яка бачить кінцевий результат. Вона будує детальний план, і знає, як його досягти.
- Зараз складне життя, що вам допомагає боротись з труднощами?
Мені допомагає моя команда. Це люди, на яких дійсно можна покластись. Один, звичайно, я б нічого не зумів зробити. Завжди необхідна підтримка.
- Ваші побажання жителям нашого міста.
Я хочу побажати, щоб жителі дійсно прагли жити ефектно і красиво. І робили все можливе для цього. Все в наших руках, якщо ми хочемо жити в найкрасивішому місті на Україні нам потрібно не розкидати сміття, дбати про санітарний стан і красу міста.
Щоб б ви хотіли сказати чи побажати учням нашої школи?
Ваша перша школа особлива. До речі, це єдина школа, яка фінансується коштами міста. Це найстаріша школа. Вона підготувала багато поколінь, вивела їх в доросле життя. Я дуже поважаю колектив школи і його директора. Він є депутатом міської ради, і ми всі разом робимо так, щоб проживання в місті приносило вам задоволення і радість. В цій школі працює виключно дружний колектив. В цьому році ми плануємо добудувати школу, щоб вона вийшла на зовсім інший рівень: з’являться нові можливості. Ваша школа дійсно особливо і емоційно здібна. Тож вам дуже пощастило.
Дякую, Анатолій Олександрович, було дуже приємно з Вами поспілкуватись.
Мені також, успіхів Вам.
Підготувала інтерв'ю учениця 11-а класу Олексієнко О.
вівторок, 24 березня 2009 р.
Моє рідне місто
Вишневе
До кінця 1970 тут проживало 17600 чоловік. Селищний виконком Вишневого висунув пропозицію до вищих органів влади про присвоєння населеному пункту статусу міста.
17 березня 1971 р. — Указом Верховної Ради УРСР Вишневе отримало статус міста районного значення.
Проживаючи в цьому чудовому місті, я став свідком його розбудови. Починаючи з 2005 року я спостерігав, як розбудовується новий житловий масив, який згодом назвали вулицею Південною. І це дало місту не тільки нових мешканців, а й надало мені можливість завести нових друзів.
Приємно спостерігати, що наш міський мер турбується не тільки за мешканців, а й за найгарніше та найпрекрасніше що є в ньому – дітей та молодь. Так, всі двори в місті були облаштованні дитячими ігровими майданчиками, спортивними майданчиками. І на мою думку – це найголовніше. Тому що, потрібно піклуватися про сучасну молодь, бо це і є майбутнє нашої держави.
Деякі з моїх друзів почали серйозно займатися футболом, а де все починалося — в рідному містечку, на спортивному майданчику, який ми всі називали «Маракана» (район вул. Першотравневої), на футбольному майданчику нашої рідної НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – дитячий садок» та на інших майданчиках міста.
Дійсно, молоді міста місцева влада приділяє увагу. Так, проводяться міські спортивні змагання, брейринги, КВК та інші культурно-масові заходи.
Рівень знань, який ми отримали в нашій школі дають нам змогу виборювати призові місця у міських та районних олімпіадах з різних предметів. Я дуже вдячний педагогічному колективу та адміністрації нашого навчального закладу за те, що вони наставляють мене, допомагають мені в досягненні моїх цілей, а перша і найголовніша – це здобути якісну освіту. Так подивишся на своїх товаришів, (вони вже випускники моєї школи) декілька – студенти КПІ, КНУВС, СБУ, КНУ Т.Г Шевченка на бюджетній основі. Мій друг Глінський Артем обійняв посаду Президента Всеукраїнської Ради учнівського самоврядування ПТНЗ та голови Ради Президентів учнівського самоврядування ПТНЗ м. Києва. А дорогу ми всі пройшли одну – НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – дитячий садок» м. Вишневого.
Учень 11-Б Ковалевський Денис
Моє місто
Яскраво світить сонечко, маленькі, біленькі хмаринки кружляють по ніжно-блакитному небі. Віти колишуться від слабенького вітру. На здоровенному, величному дереві сидить маленька пташечка і наспівує таку знайому їй пісеньку. Стоять непорушні і німі будинки, але здається, що вони також радіють весні. На перший погляд звичайнісіньке місто, але ні. Воно не зовсім звичайне, а навіть дуже особливе, бо в ньому живуть особливі, навіть трохи дивакуваті, але дуже щирі і відкриті люди.
Ніде в Україні ви більше не зустрінете таке місто, як моє. Мабуть, ви думаєте, що я просто вихваляюсь, але якби ви самі там побували то самі все зрозуміли б. Послухайте тільки, як милозвучно і смачно звучить «Вишневе». Так саме, Вишневе, назва міста. Я звичайно можу розповісти вам, скільки в нас шкіл, до речі їх чотири, скільки садочків, а їх у нас аж шість, скільки є визначних місць, пам’ятників і алей, хоча алея у нас дійсно особлива, її назва «Алея свободи», але мені здається, що цим не вдасться вас здивувати. Наше місто знають далеко за межами нашої області, і навіть держави. Футбольний клуб «ФК «Вишневе» вже давно виїздить за кордон, і до речі займає не останні місця, є самбістка, яка прославила наше місто на всю Європу, також є DJ, які перші з українських DJ відвідали Німеччину і представили нашу державу на такому високому рівні. Можна ще довго і довго розповідати, які чудові люди проживають саме в цьому місті. Вони щирі і відкриті, до них завжди можна звернутися за порадую, вони ніколи не залишать в біді. Не даремно по всьому місто розвішені бік-борди з надписами «Чисте серце - чисте місто», «Зробимо наше місто найкрасивішим містом в Україні» і в такому ж дусі. Тож, ласкаво просимо!
Учениця 11-а Олексієнко О.
четвер, 12 березня 2009 р.
Історія міста Вишневого
Заснування міста
1886 року затвердили проект будівництва Південно-Західної залізниці (ПЗЗ) довжиною 428 км. Згідно з ним, залізниця мала пролягати від Києва-Волинського через село Жуляни, м. Васильків і далі на Фастів, де розходилась у напрямках Одеси та Катеринослава.
З метою заощадження коштів будівельники вирішили скоротити довжину колії до Фастова, пустивши її не через с. Жуляни, а трохи правіше — через мальовничу місцевість з озерами, які утворились вздовж річки Жуляни. 1887 року збудували дерев'яні будівлі залізничної станції «Жуляни». Робітники не жили на станції постійно, а працювали позмінно.
Перші мешканці
Перший постійний мешканець станції «Жуляни» — Тимофій Олифирко, службовець поштового вагону. Оселився на вулиці Пушкінській 1912 року.
Григорій Бужор — перший стрілочник станції «Жуляни».
Микола Іванович Мигай працював контролером ПЗЗ у 1908—1919 рр. Сім'я Мигаїв мешкає у Вишневому на вулиці Шевченко — тут була перша будівля. 1912 року збудовали ще кілька будівель на теперішніх вулицях Щорса та Шевченка.
1919р.
Восени 1919 р. станція «Жуляни» була місцем жорстоких боїв. Тоді на станцію ввірвались денікінці і наказали черговому відкрити семафор та пропустити з Боярки на Київ-Волинський їхній бронепоїзд. Того дня на станції працював Олександр Микитович Табунський. Почувши постріли наступаючих від села Гатне червоних партизанів, він повідомив їх про наближення ворожого бронепоїзда. Командир червоних вдягнув мундир денікінського офіцера, підійшов до бронепоїзда і сказав: «Наказ полковника направити бронепоїзд на перегін Київ-Волинський і там відкрити вогонь». Вранці партизани вибили денікінців зі станції «Жуляни».
1926—1928рр
Будівництво захисних укріплень м. Києва, базовою станцією для якого стала станція «Жуляни». Сюди прибували вантажі для будівництва дотів. При станції були зведені приміщення для штабу військових будівельників, вартове приміщення, та підсобне господарство.
В одному з приватних будинків була крамниця, де працював продавець з Києва. Тут можна було купити хліб, сіль, тюльку. Магазина на станції «Жуляни» не було і люди їздили за товаром до Києва.
Почали свій рух приміські поїзди (тепер їх називають електричками).
1928—1929рр.
Масова колективізація. Ліквідація хуторів. Виселені хуторяни розселялись на станції «Жуляни» по вулицях Островського, Садовій, Шевченка, Святоюр'ївській, Кутузова.
1930-ті рр.
З Боярки сюди перенесли машинно-тракторну станцію Києво-Святошинського району. Поряд з МТС розташувалась автоколона та Київська контора «Сіленерго». 1935 року в селі біля станції «Жуляни» було 80 дворів. Індивідуально забудовувалися вулиці Карла Маркса, Залізнична та Поштовий провулок.
Серпень-вересень 1941 р. Оборона Києва
Станція «Жуляни» стала оборонним рубежем на підступах до міста. Німецькі війська намагались захопити Київ до 8 серпня 1941 року. Разом із частинами Червоної Армії та підрозділами залізничних військ бої вели загони народного ополчення. Проте ворог спромігся прорвати лінію укріплень, вийти на північно-східну околицю Жулян і захопити Голосіївський ліс. Поле між селом Крюківщина та станцією «Жуляни» було усіяно тілами радянських воїнів. Кілька дотів продовжували оборону вже в тилу ворога. 10 оборонців доту № 131 під командуванням лейтенанта Якуніна вели нерівний бій, поки не були спалені вогнеметами.
У своїх спогадах «Бійці укріпленого району» колишній військовий комісар Київського району І.Ф.Євдокимов писав про оборонців доту № 205 під командуванням лейтенанта Г. К.Вєтрова: «Фашисти вели по доту безперервний вогонь, скидали на нього важкі бомби. Телефонний кабель був перебитий, із ладу виведено електрообладнання, пошкоджено амбразуру та кулемет. Бійці доту при світлі ліхтарів набивали кулеметні стрічки патронами і відпомповували ручним насосом ґрунтові води. Два бійці були контужені, але гарнізон доту діяв як загрозлива для ворога бойова одиниця». Невідомо чим закінчилась би облога доту, якби наступного дня туди не прорвалися декілька сміливців з 28-го кулеметного батальйону Київського укріпрайону. Вони принесли обложеним боєприпаси, харчі та дозвіл командування відступити. «Ніколи! — відповів за всіх лейтенант Вєтров. — Тепер ми можемо не тільки оборонятись, а й вести активні бойові дії». Вночі вони залишали дот, переходили річку Сіверку та несподівано нападали на ворога.
Великі втрати завдавали фашистам радянські бронепоїзди. Бронепоїзд старшого лейтенанта Ананьєва проник у тил супротивника, артилерійським вогнем розсіяв скупчення німецького війська, розгромив штаб ворога, підірвав склад боєприпасів, знищив близько 300 німецьких солдат. Протягом одного тижня бронепоїзд здійснив 15 нападів.
Герої війни
За бойові заслуги в роки війни 365 мешканців Вишневого нагороджені орденами та медалями. 28 із них нагороджені посмертно.
6 липня 1944 року в Білорусі, знищивши три фашистських танки, загинув смертю хоробрих старший лейтенант Микола Лабулівський. Тяжко пораненим повернувся додому Герой Радянського Союзу Павло Гавриш (помер від ран 1968 року). Між Крюківщиною та станцією «Жуляни» загинув смертю хоробрих Герой Радянського Союзу Микола Балуков. Його іменем названа одна з вулиць міста Вишневого.
Повоєнні роки
Після війни будівництво села біля станції «Жуляни» (належала до Крюківщинської сільради) тривало. Згодом мешканці Вишневого Кучугурова, Токова, Тимченко, Рожко та Панкевич писали: «Ми живемо в місті Вишневому з 1946 року. Весь час працювали на підприємствах Києва. В ті роки не було електропоїздів, їздили на роботу в робочих поїздах, товарняках. Людей набивалось дуже багато. Чіпляючись за поручні прямо на ходу, щоб тільки вспіти на роботу. За часів Сталіна, суворо карали за запізнення, тоді було страшне безробіття, і кожне запізнення приймалося як саботаж. Магазинів в молодому селі ще не було. Стояли в чергах в Києві, щоб що-небудь купити за карточки. Потім почали з'являтись ларьки, жилі дома. Ні радіо, ні світла, ні газу, ні води не було, але на наших очах ставало на ноги майбутнє місто. Точніше, ми його піднімали своїми плечима, відстроювали на безкінечних суботниках, а також після роботи. І все що нам потрібно було — це прожити і пережити на благо наших дітей…»
1952—1955рр. Будівництво міської інфраструктури
Із земель колгоспу ім. Мічурина с. Крюківщина було виділено 75 гектарів для індивідуального будівництва робітникам і службовцям МТС, автобаз та інших організацій району, а також демобілізованим солдатам. Почалось активне будівництво по вулицях Фрунзе, Косовського, Гоголя, Чапаєва, Кооперативній, провулках Дальньому та Широкому.
1955 — розпочалось будівництво шкіл. Перед тим діти ходили в початкову школу села Крюківщина або їздили в Боярку. За ініціативою начальника Управління ПЗЗ Петра Федоровича Кривоноса відкрили початкову російську школу на станції «Жуляни». Відповідальна за це розпорядження була педагог Ніна Дмитрівна Сидорська. Вона добилась організації початкової школи в приміщенні гуртожитку барачного типу як філії Боярської залізничної школи № 18. Школа-філіал № 13 в селі при станції «Жуляни» відкрила свої двері 1 вересня 1955 року. Школа-філіал, з часом, відділилася від Боярської школи і стала самостійною.
1960—1963рр.
Березень 1960 р. — постанова Верховної Ради УРСР про присвоєння населеному пункту міського типу станції «Жуляни» назву Вишневий. На час перейменування усі подвір'я тонули в буйному вишневому цвіті. Вже в перейменованому населеному пункті створили міську рада депутатів трудящих, на чолі якої був Федір Миколайович Леоненко.
1960 — населення Вишневого досягло 3800 осіб.
1960—1963 — відкрили першу 8-літню школу № 1, створили першу бібліотеку по вул. К.Маркса, 1 та літній кінотеатр. Господарчі організації Вишневого наводили за свій рахунок порядок на вулицях Залізничній і Лесі Українки.
1963—1965рр. Вишневе — промзона Києва
Великим поштовхом для розвитку Вишневого став дозвіл Ради Міністрів УРСР від 1963 року «Про винесення за межі міста Києва ряд промислових підприємств та баз у населений пункт Вишневий». Для здійснення цього рішення з земель радгоспу ім. Мічуріна виділили 136 гектарів під будівництво великого промислового вузла, житлових районів, соціально-культурних об'єктів. Розпочалося величезне будівництво.
На той час міськвиконком очолював Олександр Тимофійович Осадчий.
Після 1965 р.
Закінчувалося будівництво промислових підприємств, здано в експлуатацію 120 тис. кв. метрів житла, дві школи, кінотеатр, 12 магазинів, їдальні, багато інших об'єктів. До кінця 1970 року плани будівництва Вишневого були виконані. Тут проживало 17600 чоловік. Селищний виконком Вишневого висунув пропозицію до вищих органів влади про присвоєння населеному пункту статусу міста.
17 березня 1971 р. — Указом Верховної Ради УРСР Вишневе отримало статус міста районного значення.
(Інформацію знайшов і опрацьовував Іванюк Олександр)
Підписатися на:
Дописи (Atom)