Ось і закінчення нашої роботи

Оформлення матеріалів. Презентація.

ГЕОРГІЙ ПОБЕДОНОСЕЦЬ

На Київській Русі шанування великомученика Георгія Победоносця придбало особливе значення. Його образ на коні і приголомшуючого змія увійшов до герба і нашого міста. Цей святий - заступник нашого міста. В церковній каплиці, яка носить його ім'я, пройшло 6 травня служіння.

Особливе шанування святого ввів Ярослав Мудрий. У 1030 р. після перемоги над чуддю, він влаштував Юр`їв храм під Новгородом, в 1036 р. після перемоги над печенігами, заснував в Києві монастир св. Георгія. На освячення храму 26 листопада князь повелів по всій Русі «влаштовувати свято» св. Георгія щороку.

Символічно, що повний розгром фашистської Німеччини припав на свято Георгія Победоносця і що її капітуляцію 8 травня 1945 р. прийняв маршал Георгій Жуков, який керував переможними битвами Великої Вітчизняної: битвою під Москвою, Сталінградською битвою, битвою на Курській дузі, штурмом Берліна.

9 ТРАВНЯ. Вони захищали Батьківщину

О 9-й ранку на центральній вулиці Вишневого вишикувалася колона учасників демонстрації у складі керівництва району та міста, ветеранів Великої Вітчизняної війни, жителів міста, представників установ. підприємств, навчальних закладів та громадських організацій міста. Колона проходить центральними вулиціми до Вічного вогню, що палає біля пам'ятника полеглим воїнам. Лунають постріли воєнного салюту. До памятника покладаютьквіти гості та жителі Вишневого.

Далі учасників урочистостей чекає святковий концерт та солдатська каша.

Зі святом ПЕРЕМОГИ!

З 65-річницею з Дня Перемоги!

У Європі буяє весна,
Зустрічаючи День Перемоги.
Ветеранам ще сниться війна
І жорстокі воєнні дороги...
Вже давно повернулись з війни
Ветерани на рідний Хрещатик,
Відродили державу вони
І навчили її захищати...
Ми сердечно вітаємо вас,
Ветерани війни світової!
Ви Європу творили для нас
З мирним небом над головою.

Мельников В.

З ПЕРШОТРАВНЕМ!

Приміть щирі вітання з 1 Травня, святом Міжнародної солідарності трудящих, святом праці, весни і надій на краще!

Ними пишається наше місто

Олександр Кислашко – протоієрей, кандидат богословських наук. Також йому було присвоєно звання академіка міжнародного козацтва під час перебування настоятелем у гетьманській сотні. 

На даний момент видав 9 книг на релігійну тематику. Збирається в найближчий час видати десяту. Друкується в журналах «Українська література у загальноосвітній школі», «Історія, філософія і релігієзнавство», дає поради вчителям по вивченню Біблії.

Отець Олександр зробив чималий внесок в розвиток нашого міста: побудував церкву, що знаходиться на Поштовому провулку.

- З якого часу Ви у Вишневому?

- З 21 листопада 1993 року. Ми з сім’єю переїхали у Вишневе з Тернопільщини в зв’язку з тим, що синові, хворому на бронхіальну астму, потрібно було змінити клімат. Перед цим ми жили в декількох областях, але клімат Київщини виявився найкращим для здоров’я сина.

- Ким працювали? Де?

- Навчаючись на фізико-математичному факультеті, я здобув спеціальність вчителя математики і креслення. Після чого працював вчителем 28 років (з них 21 рік – директором) спочатку в Рівненській, потім в Тернопільській і Київській (в селищі Бабинці) областях. В 21 рік став директором школи на Рівненщині. Займаючи цю посаду, зробив 21 випуск. Тому найприємніше згадувати шкільні свята, особливо 1 вересня. Також побудував школу біля міста Почаєво на Тернопільщині в селі Лосятин. Крім цього, я був науковим кореспондентом Інституту психології, написав дисертацію про педагогічний такт вчителя.

З самого дитинства я мріяв стати священиком. Але так склались обставини, що мені довелося обрати іншу спеціальність. Проте, коли в 1991 році відродилась Українська Православна Церква, я пішов на курси священників, де набирали людей з вищою освітою. І 6 липня 1991 року я висвятився у сан священика.

- Які Ваші побажання молоді?

- Я бажаю молоді, щоб вони пізнали Євангеліє. Завжди кажу людям, що неважливо прихожанами якої церкви вони будуть. Бо, на мою думку, кожна церква дає людині духовну силу. Ісус казав: «Де збираються двоє або троє в ім’я моє, там і я є». 

Головне – ходити в ту церкву, де вам добре, де вас гарно приймають, де вам приємно спілкуватися з людьми. В царство небесне людину приймають в залежності від того, як вона живе, як відноситься до ближнього, а не від того, в яку церкву ходить.

- Яким ви б хотіли бачити наше місто?

- Я би хотів, щоб в місті Вишневому було більше духовності, бо недарма ж Вишневе – місто духовності і добра.

Дякуємо за інтерв'ю

Медведок Анжела та Кравецька Настя

Ними пишається наше місто

Донець Валентина Петрівна - вчитель географії Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 (старший вчитель), депутат Вишнівської міської ради з 1994 року.

Валентина Петрівна, з якого Ви року у Вишневому?

З 1981 року.

Ким Ви тоді працювали?

Молодим вчителем-спеціалістом у другій Вишнівській школі.

І чи змінилась друга школа з того часу?

Так, звичайно, змінилась. Добудувалась. Тоді була дуже маленька компактна школа, усі діти навчались у дві зміни. А потім, десь через 7-8 років був проект добудови шко-ли. Зараз вона вже давно добудована. Вона мені подобається, і подобалась. Тому з великою тривогою і сумом я залишала її. Але нас почали переводити у цю нову школу, четверту. Навіть не тоді, коли вона була вже добудована, а тоді, коли її будівництво підходило до кінця. Ми на ентузіазмі тут обладнували кабінети під час свого вільного часу. Меблі складали. Кожний вчитель, який був переведений до школи №4, працював, був господа-рем свого кабінету. Ми були зацікавлені, щоб кабінети у нас були красиві.

А щодо другої школи, все там стало дуже гарно, я тільки сумую за тією теплицею, яка там колись була. Коли я прийшла працювати в школу №2, там була теплиця. В ній бу-ло дуже багато квітів. Діти займалися науковою роботою. Там були великі чани насипаної землі, в яких були висаджені рослини з багатьох країн світу. І була можливість дітям по-казати як розмножуються кімнатні рослини, наприклад. Або просто які це рослини. Вони були всі підписані науковою термінологією і як в народі їх називають. І діти дуже любили працювати у тій теплиці. Нажаль, тільки побудували нову школу, теплицю знесли, тому що по проекту вона там не мала бути, і побудували нову теплицю. А нова теплиця уже ніяких змін не принесла, вона теж зруйнувалась. Просто не стало тих ентузіастів, які пра-цювали в тій теплиці до і після мене. А взагалі теплиця була дуже красива, дуже! Все так зелено, так красиво, і взимку, і в будь-яку пору року. І діти так любили там працювати! І поливати квіти, і доглядати за ними. 

А тепер я бачу, що в нашому Вишневому от такої навчальної теплиці для різних бі-ологічних, ботанічних дослідів, нажаль, немає ні в одному навчальному закладі. 

Як змінилось Вишневе з того часу, як Ви приїхали сюди, і до сьогодні? 

Ну, звичайно, яка б не була еволюція нашого суспільства, але час проходить і якісь певні кроки, хоч і поступово, але робляться. Місто надзвичайно змінилося. Воно набрало більш естетичного, набагато більш цивілізованого вигляду. Зрозуміло, що красивішим стало. Гарні дерева, покладені бруківки, все це дуже добре. Я навіть зробила альбом з кра-євидами Вишневого. 

Дуже багато чого змінилося. Багато соціальних об’єктів змінилося і з’явилося. От побудували ринок на цій стороні, якого раніше в нас не було. І я була одним із ініціаторів створення цього ринку саме тут. Бо я є депутатом Вишнівської міської ради з 1994 року, уже 16 років, 4 скликання підряд. Тому я, звичайно хотіла, щоб був у нас такий гарний цивілізований ринок у місті, і він у нас є. 

Також відбулася реконструкція міської лікарні Вишневого. Те, що вона є – дуже добре для всіх жителів Вишневого.

На тій стороні міста збудували дуже гарні нові житлові масиви. Так само і тут, не було ж раніше високих споруд. Там, де Вітянська вулиця, раніше верболози були, городи. Тепер тут великий житловий мікрорайон. 

Але ж раніше було багато природи, то чи добре, що її забудували будинками?

Так, було більше острівців природи. Але місто все ж таки набуває сучасного ви-гляду. І це дуже приємно.

Щодо змін в господарстві нашого міста. Виробнича сфера в нас зруйнована через економічну кризу й певні перехідні періоди нашої держави до ринкової економіки. Але галузі невиробничої сфери у нас розвиваються. Житлове господарство набуває розвитку і зазнає великих зрушень. Навколо будинків стає набагато краще, більш турбуються про стан будинків. Багато землі завозиться, задерновується, квіти садять. Люди і самі садять, але все ж дуже добре, що ЖЕУ іде назустріч, заохочує, іде на допомогу. 

Також дуже модернізувалась наша залізнична дорога, збудували гарний вокзал. У нас є всі види транспорту: залізничний, автомобільний, міський, і навіть «електронний», тобто зв'язок зі світом через Інтернет.

Змінилося відділення зв’язку, пошта. З’явилося дуже багато нових кафе. Напри-клад, кафе високого рівня – «Сюрприз», «Grand Cherry», «Троянда» та інші. 

За час, що проживаю у Вишневому, я створила хор «Вишневий дзвін».

А Ви самі співаєте?

Раніше співала, заохочувала людей, запрошувала до свого хору.

Що б ви хотіли змінити у місті?

Дуже хотілося б, щоб була нова дитяча поліклініка. Щоб за ринком на цій стороні збудували великий гарний стадіон, який могли б використовувати не тільки для спортив-них ігор, а й щоб якісь музичні групи приїжджали до нас, проводились якісь концерти. 

Було б гарно зробити красиві тротуари з маленькими квітниками замість звичайної бруківки, висадити парк.

Яке Ваше відношення до молоді?

Звичайно, позитивне. Дітей зараз народжується більше у місті, молоді стає все бі-льше. Єдине, що невизначене середовище зайняття молоді. Тому, що в нас, нажаль, немає будинку культури, немає великого спортивного стадіону. І молоді просто немає куди себе подіти. Я вважаю, що якби був будинок культури і стадіон, там були б різні гуртки і сек-ції, в яких молоді дівчата і хлопці знайшли б себе. Але нажаль цього у нас зараз немає. Над вирішенням цієї проблеми треба працювати. А те, що молоді немає куди себе подіти, призводить до соціальних проблем. А саме депресія у молоді, яка призводить до алкоголі-зму, вживання наркотичних засобів, бійок, безкультур’я. 

І ще я дивуюся: в нашому місті збудовано стільки церков! І я думаю, а чому люди в нас такі бувають, бездуховні? Не всі, звичайно. Але, нажаль, трапляється дуже багато ви-падків, коли люди є бездуховними. І задумуєшся: як цю молодь зайняти, щоб зацікавити їх і привити цю духовність, мораль?

Для нашої молоді потрібно засновувати, будувати такі соціальні об’єкти, які б не були приватизовані, а носили державний патріотичний характер. Це має бути будинок ку-льтури, при будинку культури різні секції і гуртки. Щоб молодь у них могла знайти своє призначення і реалізувати себе.

А що б Ви побажали жителям міста?

Ось мій вірш, який я сама написала:

Люблю Вишневе, що моє,
Люблю його в цвітінні вишень,
Із року в рік красивішим стає,
І жити тут миліше.

Сюди нас доля привела,
Дітей життю навчати.
І прикрашати місто й парк,
Щоб світ цей кращим мати.

Тут дітки наші підросли,
Стежки до школи всі стоптали.
Ми їх навчали доброти,
Щоб рідний край вітали.

Не зогляділись як роки
До нас швиденько підкрадались,
Бо жили ми за для краси,
Щоб наше місто кращим стало.

Ми турбувались, щоб життя
У нім пишнішим стало.
Для всіх дівчат і юнаків
Вишневе – кохання містом стало.

Вечірнє місто – не столиця.
Кав’ярні в ньому – не Париж.
А ми все більш радієм краєм,
Його красою, як колись.

Бажаю місту процвітати,
Сади вишневі берегти,
Ще більше скверів насаджати,
І все це – для вишнівської краси.


Дякуємо Вам за щирі слова.
(Самойлова Аня та Бусол Ярина)

4 квітня

У ці світлі, радісні квітневі дні всі православні християни зустрічають Світле Христове Воскресіння.
- Христос воскрес!
- Воістину воскрес!
Так вітають одне одного християни усього світу. Нехай Великдень засвітить у наших серцях вогник віри, дасть нам сили долати труднощі, навчить нас щедрості, відкритості та братній любові до ближнього.

ВІТАННЯ ЖІНКАМ З НАГОДИ 8 БЕРЕЗНЯ

Бажаєм щастя і тепла,
Весни, усмішок, сонця,
Щоб доля світла увійшла
До кожного віконця.

Хай навкруги цвіте бузок,
Та небо буде ясним;
І щоб життя було в жінок
Щасливим і прекрасним.

Аби завжди в душі у вас
Горів вогонь кохання;
І хай у цей весняний час
Здійсняться всі бажання.

Ними пишається наше місто

Мякенька Тетяна Миколаївна – вчитель інформатики Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4, методист, працює в обласному управлінні освіти.

- З якого року Ви живете у нашому місті?

- Я народилася у Вишневому. 48 років живу у цьому чудовому куточку нашої України і хотіла б жити тільки тут.

- Яким було місто раніше?

- Раніше місто мені здавалося пустим, оскільки не було високих будівель. Біля залізниці було чимале озеро з величезною кількістю жаб, які з голосним кваканням стрибали у воду щойно проїздив потяг. Там, де зараз центр міста був величезний пустир, на якому були городи мешканців міста. До школи (зараз це НВО «Вишнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1- дитячий садок», а тоді Школа №1) діти ходили групами, бо йти по одному в осінньо-зимовий період було страшнувато: в місті практично було відсутнє освітлення.

Вишневе дуже змінилося з того часу. Виросли нові будівлі, населення міста відповідно теж зросло. У нас зараз молоде, гарне місто, яким можна пишатися. Всі мешканці міста причетні до життя і розвитку Вишневого. В наших руках, яким буде місто.

- Тетяно Миколаївно, а що Ви захотіли б зараз змінити у Вишневому?

- Оскільки місто молоде, тому саме для молоді хотілось би збудувати парк, багато алей по всьому місту, де молоді люди могли б погуляти, по спілкуватися. Потрібно закрити «генделики» та на їхньому місті збудувати спортивно-розважальні комплекси, дискотеки, безалкогольні клуби. Треба владі дбати про фізичний і духовний розвиток молоді.

Треба подбати і про екологію в нашому місті – це запорука здоров’я всіх мешканців. А в центрі міста є автобаза, де постійно залишають автомобілі та маршрутки. Це підприємство треба винести за межі Вишневого, бо воно знаходиться біля дитячого садочка та школи. 

В центрі міста чудові дороги, тротуари, але, нажаль, звернувши на окраїни міста, ми не побачимо такого.

- Що Ви бажаєте нашій молоді?

- Молодь наша, загалом, досить високоінтелегентна. Але хотілося б, щоб вони дослухалися свого внутрішнього голосу. Щоб більше думали про наслідки своїх вчинків. Щоб вони розвивали свою мораль у правильному напрямку. В наш час у дітей є все, їм тільки потрібно зрозуміти, що їм насправді потрібно в житті. Бажаю всім успіху!

- Дякую.

(Матеріал підготував Гуржій Антон)

День захисника Вітчизни

Зі святом Вас, захисники Вітчизни!

23 лютого народ України святкує День захисника Вітчизни. В цей урочистий день ми вшановуємо всіх, хто причетний до цього високого звання, звання єдиного для всіх: від вкритих сивиною і увінчаних нагородами фронтовиків, до молоді, яка лише нещодавно одягла військову форму. І цього зв'язку не порушать навіть найбільші зміни в сучасному світі. Ми були і є свідками радикальних змін, які відбуваються і в нас, і в усьому світі. В інших вимірах живе й наше суспільство. Але не можна забувати, відкидати все те, що цьому передувало. Священною є пам'ять про нашу перемогу і про тих, хто її виборював і платив найдорожчою ціною.

Всі ті, хто носить почесне звання захисника Вітчизни уособлюють всі етапи розвитку нашого славетного війська: ті хто вів смертельний двобій із фашизмом, брав участь у так званих локальних воєнних конфліктах, миротворчій діяльності, несе сьогодні нелегку військову службу.

Вітаємо Вас з Днем захисника Вітчизни! Бажаємо міцного здоров'я, щастя, творчої наснаги і успіхів в нелегкій праці захисника Батьківщини.

Ними пишається наше місто

Михайло Петрович Сальник – досвідчений педагог, вчитель-методист, незмінний директор Вишнівської ЗОШ №4.

20 років тому у місті було збудовано нову простору школу і весь цей час її директором був і є Михайло Петрович.

Декілька питань цій прекрасній людині.

З якого року Ви, Михайло Петрович, живете у нашому місті?

Після аварії на Чорнобильській АЕС моя сім’я переїхала до м. Вишневого. Це сталося 3 вересня 1986 року.

Скільки років Ви на освітянській ниві?

Майже 41 рік.

А з якого часу працюєте у четвертій школі?

З січня 1990 року.

Тобто практично з дня введення школи в експлуатацію, всі ці роки Ви очолюєте цей навчальний заклад!

Що, на Вашу думку, змінилося в місті протягом цього часу.

Багато чого змінилося… Місто стало красивішим. Зроблено багато по благоустрою центра Вишневого. Йде спорудження новобудов. Росте місто!

Що на Ваш погляд треба покращити чи змінити в нашому місті?

Перш за все, оскільки я турбуюся за наше молоде покоління, треба більше побудувати спотрмайданчиків. Та і наш стадіон має непривабливий вигляд – треба будувати новий. Місту необхідний будинок культури, будинок дитячої творчості, бо дітям немає чим зайнятися у вільний час. На даний час Центр творчості не має можливості охопити всіх учнів, що виявили бажання займатися чимсь цікавим для себе. Наш навчальний заклад іде завжди на допомогу: на базі нашої школи працюють шість гуртків від Центру дитячої творчості. Для занять і тренувань футбольних команд міста ми виділили час в нашому спортзалі з 15-21 години.

Ваші побажання нашій молоді.

Молодь – це майбутнє. Працювати з молоддю цікаво, але і важко. Багато треба працювати сім’ї, владі, школі, щоб молодь була здатною продовжувати і створювати величну нашу державу. Бажаю молоді багато навчатися, з натхненням працювати, успішно створювати та будувати нове суспільство.

Дякуємо.

Зі святом!

День святого Валентина, або День закоханих - свято католицького світу. Однак, помалу воно заходить у звичай і у нас.
Кохання змінює людину. Воно олюднює її. Робить здатною на вчинок і навіть на подвиг...
Закохана людина стає кращою, щедрішою, добрішою і посвюєму мудрішою. Даруйте одне одному своє кохання. Воно є найбільшою коштовністю, хоча і не продається й не має ціни...

Ними пишається наше місто

Онофрійчук Людмила Петрівна – дільничний лікар – педіатр дитячого відділення міської Вишнівської лікарні.

- Людмила Петрівна, скільки років Ви працюєте?

- Понад 25 років я працюю в медицині після закінчення Київського медичного інституту.

- Де ви проживаєте?

- Я мешкаю в м. Боярці, але з першого дня своєї професійної кар’єри працюю в м. Вишневому. Всі сили і любов віддаю маленьким жителям Вишневого.

- А як змінилося наше місто за 25 років?

- Звичайно, воно стало кращим. І, взагалі, мені більше подобається м. Вишневе, ніж Боярка. На мою думку, адміністрація м. Вишневого більше уваги приділяє охайності і впорядкуванню міста. Хоча дещо треба і змінювати.

- Що саме?

- Маю надію, що обіцянка побудувати дитячу поліклініку здійсниться. Адже важко працювати в таких умовах, в яких працюємо ми! Навантаження на лікарів велике, не вистачає спеціалістів; сам будинок, де знаходиться дитяче відділення, погано пристосований до прийому хворих дітей.

- Що Ви побажаєте молоді нашого міста.

- Всього найкращого. Особливо тепер – на початку нового 2010 року. Хай здійснюються всі Ваші мрії.

- Дякую.

(Матеріал підготувала учениця 9-А класу Пісковець Ольга)

Роботи учасників конкурса "Моє місто"

МОЄ МІСТО
Я люблю тебе, Вишневе,
Моє рідне місто!
За красу твою ранкову
Й пісню урочисту.
Тут я народилась,
Тут і проживаю,
Тут ходжу я в школу -
І за це кохаю!
Спасибі тобі за людей,
Що втоми не знають.
І своєю ввідданою працею
Наше місто прославляють!
(Учасниця конкурсу, учениця 3-Б класу Сніжана Омельченко)

З історії нашого міста

Учень 3-Б класу Владислав Лисенко цікавиться історією свого міста. Ось що він написав...

Історія нашого міста розпочалась у 1887 році, коли з'явилася залізнична станція Жуляни(зараз станція Вишневе). Місцевість складалась з болот та озер.

До революції ст. Жуляни обслуговувала вантажні поїзди, а під час громадянської війни стала місцем боїв.

Перший житловий будинок побудував залізничний контролер на прізвище Мігай у 1912 році (вулиця Шевченка,1).

З 1926 року станція Жуляни розростається будинками, з'являються перші магазини.

Під час війни (1941-1945 рр.) загинув Герой Радянського Союзу Микола Балуков, на честь якого у нас названа вулиця. У братській могилі поховано більше 2-х тисяч вишнівчан, які також загинули на війні.

У 1935 році з'явилась перша школа

(до того часу діти навчались в Крюківщині та Боярці).

В Березні 1960 року село перейменували в Вишневе (було багато вишневих дерев). Нарахували тоді 550 будинків і 3800 жителів...

А зараз моє місто велике і прекрасне. Я його люблю.

Фотоконкурс "Моє місто"

Роботи учениці 3-б класу Світланки Бойко
ВЕЧІР У ВИШНЕВОМУ


ЗИМОВИЙ ВОКЗАЛ

ДЗВОНИ...


ЧАПКІС У ВИШНЕВОМУ

Пісня про Вишневе

У центрі України,
Під Києвом самим,
Стоїть красиве місто.
Так хороше у нім.
Воно таке чудове.
Так весело у нім,
Що хочеться співати
Цю пісеньку вам всім!
Приспів:
Вишневе - місто доброти!
Вишневе - місто красоти!
Вишневе - домівка моя!
Вишневе, я донечка твоя!
Живуть там гарні люди.
І працьовиті всі.
Зростають чудо-діти.
Талановиті всі.
І місто прославляють
На весь широкий світ!
І місто розквітає,
Немов вишневий цвіт!
Приспів:
Вишневе - місто доброти!
Вишневе - місто красоти!
Вишневе - домівка моя!
Вишневе, я донечка твоя!
(Світланка Бойко (3-б клас) - учасниця шкільного конкурсу "Моє місто", фото С.Бойко)

ШАНОВАНІ ЛЮДИ ВИШНЕВОГО

Ними пишається наше місто

Здоров’є – це найцінніший скарб кожної людини. А здоров’є жінки – це дуже важливе питання для сучасного суспільства. Тому дякуємо лікарям, які допомагають нам бути здоровими.

Таким лікарем є Сквознікова Тетяна Леонтіївна – завідуюча Вишнівською жіночою консультацією. В 1975 році закінчила Київський медичний інститут з відзнакою по спеціальності лікар акушер-гінеколог. Свій трудовий шлях починала в Білоцерківському районі. Тепер віддано працює в нашому місті, душею переймається всіма проблемами закладу, що очолює. Має неабияку терпимість і любов до своїх пацієнтів.

- Тетяна Леонтіївна, коли Ви приїхали у Вишневе?

- З травня 1980 року живу і працюю в м. Вишневому. Спочатку працювала лікарем гінекологом в поліклініці Жулянського машинобудівного заводу. З жовтня 1994 року – дільничим акушер-гінекологом в Вишнівській жіночій консультації. Маю І кваліфікаційну категорію. З листопада 2000 року очолюю колектив Вишнівської жіночої консультації.

- Що Ви вважаєте головним для себе як професіонала?

- На мою думку, саме головне – любити свою професію. Акушерство і гінекологія – це така спеціальність, що без любові до неї працювати не можна. Навіть невелика помилка в роботі акушер-гінеколога може привести до фатальних наслідків! Іще одна запорука успіху – не переставати рости професіонально. Одержати диплом по спеціальності – це всього двадцять процентів успіху. Для того щоб стати справжнім професіоналом, потрібно вчитися все життя. Маючи трудовий стаж по спеціальності 35 років, я намагаюсь брати участь у всіх семінарах, конференціях, тренінгах.

- Що Вам хотілося б сказати нашій молоді?

- Мені хочеться звернутися до молоді. Обравши собі професію в любій галузі, бажаю вам бути справжніми професіоналами. А це значить, любіть свою професію і постійно підвищуйте свій професійний рівень.

- Чи зросла кількість пацієнток за останній час? Які у Вас умови праці?

- У місті Вишневому постійно і тимчасово проживає більш 15 тисяч жінок, які звертаються до нас за допомогою. Кількість жінок з кожним роком збільшується. А ось жіноча консультація в нашому місті не відповідає сучасним вимогам лікарняного закладу. Розташована на першому поверсі житлового будинку з вузькими коридорами, поруч з дермато-венерологічним кабінетом; без відповідного ремонту; без сучасних приладів обстеження. Єдине, що рятує в даній ситуації – це високий професіоналізм, чуйність, увага, доброзичливість всіх працівників жіночої консультації. Дякуючи їм, ми маємо заслужений авторитет серед населення, до нас звертаються за допомогою приїжджі жінки, жінки навколишніх сіл. На мою думку владі міста потрібно повернутися обличчям до соціальних проблем міста – будівництва жіночої консультації, дитячих садків, центрів для розвитку дітей і юнацтва. Терміново обмежити будівництво ресторанів, кафе і різних питних (алкогольних) закладів. І тоді наше місто буде ще прекраснішим!

*********************************************************************************

Пархомей Галина Дмитрівна – акушер Вишнівської жіночої консультації. Більше 50 років ця людина віддала медицині.

­ - Коли і де почався Ваш професійний шлях, Галина Дмитрівна?

-­ Я почала працювати з 1958 в дитсадку медсестрою. З 1962 року - завмедпунктом на Волині. Потім переїхала і працювала в м. Ірпіні в дитячій консультації.

-­ З якого року Ви проживаєте у нашому місті?

-­ У Вишневому живу з 1965 року, а з 1 січня 1968 року працювала в медамбулаторії. З 1975 року працюю акушеркою до сьогодення. Надаю консультації і спостерігаю за вагітними, гінекологічними хворими.

-­ Як на Вашу думку змінилося Вишневе?

-­ Місто розрослося, стало гарним. Всюди була грязюка, ходили в чоботях, бо не було асфальту. Ходили на визова до хворих темними вулицями, по дошках. Зараз навіть не віриться, що так було…

-­ Що треба змінити, щоб в нашому місті стало краще жити?

-­ Насамперед, треба подумати про молодь. Скрізь написано, що Вишневе – місто духовності і добра, але для молоді нічого не збудовано, ніхто не подумав про розвиток духовності у молоді, бо немає кінотеатру, молодіжного центру, дискотеки, спорткомплексу, тісна бібліотека. В місті немає музею… А наша жіноча консультація? Хіба в таких умовах повинні наблюдатися вагітні?! Тісно, гінекологічне відділення разом з дерматологічним кабінетом!.. Хотілося б кращого для нашої молоді.

Дякуємо.

(Над матеріалом працювали учні 9-В класу).

Святий вечір...

Добрий вечір тобі, пане Господарю:
Радуйся!
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами:
Радуйся,
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився...

Колядки - це обрядові, величально обрядові пісні, які виконуються на зимові свята, зокрема на Різдво. Звичай колядування має свою давню історію...

Колядки пов'язані з днем зимового сонце стояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його свядкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце - маленького Божича.

Язичники намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називатися колядами або колядками.

Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з'явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря - розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!