Ними пишається наше місто

Олександр Кислашко – протоієрей, кандидат богословських наук. Також йому було присвоєно звання академіка міжнародного козацтва під час перебування настоятелем у гетьманській сотні. 

На даний момент видав 9 книг на релігійну тематику. Збирається в найближчий час видати десяту. Друкується в журналах «Українська література у загальноосвітній школі», «Історія, філософія і релігієзнавство», дає поради вчителям по вивченню Біблії.

Отець Олександр зробив чималий внесок в розвиток нашого міста: побудував церкву, що знаходиться на Поштовому провулку.

- З якого часу Ви у Вишневому?

- З 21 листопада 1993 року. Ми з сім’єю переїхали у Вишневе з Тернопільщини в зв’язку з тим, що синові, хворому на бронхіальну астму, потрібно було змінити клімат. Перед цим ми жили в декількох областях, але клімат Київщини виявився найкращим для здоров’я сина.

- Ким працювали? Де?

- Навчаючись на фізико-математичному факультеті, я здобув спеціальність вчителя математики і креслення. Після чого працював вчителем 28 років (з них 21 рік – директором) спочатку в Рівненській, потім в Тернопільській і Київській (в селищі Бабинці) областях. В 21 рік став директором школи на Рівненщині. Займаючи цю посаду, зробив 21 випуск. Тому найприємніше згадувати шкільні свята, особливо 1 вересня. Також побудував школу біля міста Почаєво на Тернопільщині в селі Лосятин. Крім цього, я був науковим кореспондентом Інституту психології, написав дисертацію про педагогічний такт вчителя.

З самого дитинства я мріяв стати священиком. Але так склались обставини, що мені довелося обрати іншу спеціальність. Проте, коли в 1991 році відродилась Українська Православна Церква, я пішов на курси священників, де набирали людей з вищою освітою. І 6 липня 1991 року я висвятився у сан священика.

- Які Ваші побажання молоді?

- Я бажаю молоді, щоб вони пізнали Євангеліє. Завжди кажу людям, що неважливо прихожанами якої церкви вони будуть. Бо, на мою думку, кожна церква дає людині духовну силу. Ісус казав: «Де збираються двоє або троє в ім’я моє, там і я є». 

Головне – ходити в ту церкву, де вам добре, де вас гарно приймають, де вам приємно спілкуватися з людьми. В царство небесне людину приймають в залежності від того, як вона живе, як відноситься до ближнього, а не від того, в яку церкву ходить.

- Яким ви б хотіли бачити наше місто?

- Я би хотів, щоб в місті Вишневому було більше духовності, бо недарма ж Вишневе – місто духовності і добра.

Дякуємо за інтерв'ю

Медведок Анжела та Кравецька Настя

Ними пишається наше місто

Донець Валентина Петрівна - вчитель географії Вишнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 (старший вчитель), депутат Вишнівської міської ради з 1994 року.

Валентина Петрівна, з якого Ви року у Вишневому?

З 1981 року.

Ким Ви тоді працювали?

Молодим вчителем-спеціалістом у другій Вишнівській школі.

І чи змінилась друга школа з того часу?

Так, звичайно, змінилась. Добудувалась. Тоді була дуже маленька компактна школа, усі діти навчались у дві зміни. А потім, десь через 7-8 років був проект добудови шко-ли. Зараз вона вже давно добудована. Вона мені подобається, і подобалась. Тому з великою тривогою і сумом я залишала її. Але нас почали переводити у цю нову школу, четверту. Навіть не тоді, коли вона була вже добудована, а тоді, коли її будівництво підходило до кінця. Ми на ентузіазмі тут обладнували кабінети під час свого вільного часу. Меблі складали. Кожний вчитель, який був переведений до школи №4, працював, був господа-рем свого кабінету. Ми були зацікавлені, щоб кабінети у нас були красиві.

А щодо другої школи, все там стало дуже гарно, я тільки сумую за тією теплицею, яка там колись була. Коли я прийшла працювати в школу №2, там була теплиця. В ній бу-ло дуже багато квітів. Діти займалися науковою роботою. Там були великі чани насипаної землі, в яких були висаджені рослини з багатьох країн світу. І була можливість дітям по-казати як розмножуються кімнатні рослини, наприклад. Або просто які це рослини. Вони були всі підписані науковою термінологією і як в народі їх називають. І діти дуже любили працювати у тій теплиці. Нажаль, тільки побудували нову школу, теплицю знесли, тому що по проекту вона там не мала бути, і побудували нову теплицю. А нова теплиця уже ніяких змін не принесла, вона теж зруйнувалась. Просто не стало тих ентузіастів, які пра-цювали в тій теплиці до і після мене. А взагалі теплиця була дуже красива, дуже! Все так зелено, так красиво, і взимку, і в будь-яку пору року. І діти так любили там працювати! І поливати квіти, і доглядати за ними. 

А тепер я бачу, що в нашому Вишневому от такої навчальної теплиці для різних бі-ологічних, ботанічних дослідів, нажаль, немає ні в одному навчальному закладі. 

Як змінилось Вишневе з того часу, як Ви приїхали сюди, і до сьогодні? 

Ну, звичайно, яка б не була еволюція нашого суспільства, але час проходить і якісь певні кроки, хоч і поступово, але робляться. Місто надзвичайно змінилося. Воно набрало більш естетичного, набагато більш цивілізованого вигляду. Зрозуміло, що красивішим стало. Гарні дерева, покладені бруківки, все це дуже добре. Я навіть зробила альбом з кра-євидами Вишневого. 

Дуже багато чого змінилося. Багато соціальних об’єктів змінилося і з’явилося. От побудували ринок на цій стороні, якого раніше в нас не було. І я була одним із ініціаторів створення цього ринку саме тут. Бо я є депутатом Вишнівської міської ради з 1994 року, уже 16 років, 4 скликання підряд. Тому я, звичайно хотіла, щоб був у нас такий гарний цивілізований ринок у місті, і він у нас є. 

Також відбулася реконструкція міської лікарні Вишневого. Те, що вона є – дуже добре для всіх жителів Вишневого.

На тій стороні міста збудували дуже гарні нові житлові масиви. Так само і тут, не було ж раніше високих споруд. Там, де Вітянська вулиця, раніше верболози були, городи. Тепер тут великий житловий мікрорайон. 

Але ж раніше було багато природи, то чи добре, що її забудували будинками?

Так, було більше острівців природи. Але місто все ж таки набуває сучасного ви-гляду. І це дуже приємно.

Щодо змін в господарстві нашого міста. Виробнича сфера в нас зруйнована через економічну кризу й певні перехідні періоди нашої держави до ринкової економіки. Але галузі невиробничої сфери у нас розвиваються. Житлове господарство набуває розвитку і зазнає великих зрушень. Навколо будинків стає набагато краще, більш турбуються про стан будинків. Багато землі завозиться, задерновується, квіти садять. Люди і самі садять, але все ж дуже добре, що ЖЕУ іде назустріч, заохочує, іде на допомогу. 

Також дуже модернізувалась наша залізнична дорога, збудували гарний вокзал. У нас є всі види транспорту: залізничний, автомобільний, міський, і навіть «електронний», тобто зв'язок зі світом через Інтернет.

Змінилося відділення зв’язку, пошта. З’явилося дуже багато нових кафе. Напри-клад, кафе високого рівня – «Сюрприз», «Grand Cherry», «Троянда» та інші. 

За час, що проживаю у Вишневому, я створила хор «Вишневий дзвін».

А Ви самі співаєте?

Раніше співала, заохочувала людей, запрошувала до свого хору.

Що б ви хотіли змінити у місті?

Дуже хотілося б, щоб була нова дитяча поліклініка. Щоб за ринком на цій стороні збудували великий гарний стадіон, який могли б використовувати не тільки для спортив-них ігор, а й щоб якісь музичні групи приїжджали до нас, проводились якісь концерти. 

Було б гарно зробити красиві тротуари з маленькими квітниками замість звичайної бруківки, висадити парк.

Яке Ваше відношення до молоді?

Звичайно, позитивне. Дітей зараз народжується більше у місті, молоді стає все бі-льше. Єдине, що невизначене середовище зайняття молоді. Тому, що в нас, нажаль, немає будинку культури, немає великого спортивного стадіону. І молоді просто немає куди себе подіти. Я вважаю, що якби був будинок культури і стадіон, там були б різні гуртки і сек-ції, в яких молоді дівчата і хлопці знайшли б себе. Але нажаль цього у нас зараз немає. Над вирішенням цієї проблеми треба працювати. А те, що молоді немає куди себе подіти, призводить до соціальних проблем. А саме депресія у молоді, яка призводить до алкоголі-зму, вживання наркотичних засобів, бійок, безкультур’я. 

І ще я дивуюся: в нашому місті збудовано стільки церков! І я думаю, а чому люди в нас такі бувають, бездуховні? Не всі, звичайно. Але, нажаль, трапляється дуже багато ви-падків, коли люди є бездуховними. І задумуєшся: як цю молодь зайняти, щоб зацікавити їх і привити цю духовність, мораль?

Для нашої молоді потрібно засновувати, будувати такі соціальні об’єкти, які б не були приватизовані, а носили державний патріотичний характер. Це має бути будинок ку-льтури, при будинку культури різні секції і гуртки. Щоб молодь у них могла знайти своє призначення і реалізувати себе.

А що б Ви побажали жителям міста?

Ось мій вірш, який я сама написала:

Люблю Вишневе, що моє,
Люблю його в цвітінні вишень,
Із року в рік красивішим стає,
І жити тут миліше.

Сюди нас доля привела,
Дітей життю навчати.
І прикрашати місто й парк,
Щоб світ цей кращим мати.

Тут дітки наші підросли,
Стежки до школи всі стоптали.
Ми їх навчали доброти,
Щоб рідний край вітали.

Не зогляділись як роки
До нас швиденько підкрадались,
Бо жили ми за для краси,
Щоб наше місто кращим стало.

Ми турбувались, щоб життя
У нім пишнішим стало.
Для всіх дівчат і юнаків
Вишневе – кохання містом стало.

Вечірнє місто – не столиця.
Кав’ярні в ньому – не Париж.
А ми все більш радієм краєм,
Його красою, як колись.

Бажаю місту процвітати,
Сади вишневі берегти,
Ще більше скверів насаджати,
І все це – для вишнівської краси.


Дякуємо Вам за щирі слова.
(Самойлова Аня та Бусол Ярина)

4 квітня

У ці світлі, радісні квітневі дні всі православні християни зустрічають Світле Христове Воскресіння.
- Христос воскрес!
- Воістину воскрес!
Так вітають одне одного християни усього світу. Нехай Великдень засвітить у наших серцях вогник віри, дасть нам сили долати труднощі, навчить нас щедрості, відкритості та братній любові до ближнього.