В житті кожної людини нажаль бувають негаразди зі здоров’єм. Тоді ми йдемо до лікаря або ж біжимо в аптеку в надії, що там нам допоможуть. Як приємно, коли відчуваєш увагу до себе та співчуття! А ще – професіоналізм наших фармацевтів! Низький уклін працівникам аптеки №262, які зазвичай дуже уважні до вишнівчан.
Бобровнік Наталія Іванівна – директор по розвитку аптеки, що по вул. Лесі Українки. З 1979 року проживає у нашому місті. Працювала спочатку в аптеці по вулиці Жовтневій, а потім перейшла в аптеку №262. Тривалий час працювала у рецептурному відділі, а рік тому була вибрана Товариством директором по розвитку аптеки.
- Наталія Іванівна, скажіть як Вам працюється в нашому місті?
- Чудово, хоча робота відповідальна і важка, бо вона пов’язана не тільки з ліками, а із людьми, до того ж хворими. Кожного треба терпляче вислухати, дати пораду.
- Як на Ваш погляд змінилося Вишневе за останні 5 років?
- Місто стало більш цивілізованим. Але його інфраструктура ще далека від досконалості: не має парку, танцювального майданчика, спортивного комплексу для дітей та молоді, дім творчості зовсім маленький, тому молоді ніде дітися, нічим зайнятися…
- Щоб Ви побажали молоді?
- Я хотіла б, щоб молодь нашого міста поводилася б охайніше, бережливо ставилася не тільки до майна міста, а і до спілкування між собою, спілкування зі старшими людьми. Необхідно поважати історію нашої держави, історію міста та людей, причетних до цього. Обов’язково кожній молодій людині треба працювати над собою, щоб бути професіоналом в якійсь справі, а також працювати над соєю духовністю та культурою.
- Дякуємо, щиро вдячні за Вашу працю. Успіхів!
(Опрацювання матеріалів виконали учні 11 класу.)
********************************************************************************************
Бутенко Надія Степанівна – працює з дня відкриття аптеки №262, більше 20 років! Нещодавно вона стала завідуючою. Намагається робити все, щоб обслуговування населення в аптеці було на найвищому рівні. В аптеці був відкритий нещодавно відділ дитячого харчування, іграшок.
- Надія Степанівна, щоб Ви хотіли насамперед бачити в нашому місті?
- На мою думку нашому місту не вистачає юнацького центру, де можна займатися спортом чи іншими справами, які були б цікаві молоді; басейну, який могли б відвідувати і дорослі, і діти; парку.
- Щоб Ви хотіли побажати молоді Вишневого?
- Я всім бажаю здоров’я, щастя. А молоді – знайти себе. Прославити наше місто.
І ще, хочу підкреслити, якщо буде необхідно, працівники аптеки завжди прийдуть на допомогу.
- Дякуємо за інтерв’ю.
(Опрацювання матеріалів виконали учні 11 класу.)
*****************************************************************************************
Красовська Світлана Антонівна – фармацевт, працює в аптеці №262 з 1995 року, а живе в Вишневому – з 1985 року. Робота в аптеці подобається. Зараз працює замісником завідуючої. Кожний робочий день – це спілкування з жителями м. Вишневого.
- Як Ви, Світлана Антонівна, вважаєте, чи змінилося наше місто останнім часом?
- Так, звісно змінилося. Змінилося на краще. Хоча хотілося б, щоб в місті був зелений куточок, де б могли відпочивати і дорослі і діти. Почалося обладнання дитячих майданчиків, та на мою думку – їх замало. Спортом дітям теж ніде практично займатися. Нажаль в Вишневому закрили кінотеатр, танцювальний майданчик. Треба адміністрації міста попрацювати в цьому напрямі.
- Ваші побажання молоді та мешканцям Вишневого.
- Бажаю, щоб у молоді духовність була на першому плані. Щоб вони любили місто, дбали про його благоустрій. Щоб коректно спілкувалися між собою, з повагою відносилися до старших.
- Дякуємо.
**************************************************************************************
Вірую, надіюсь і люблю,Серце для добра благословлю,
Хай моєї долі білоцвіт
Щедрим плодом котиться у світ...
Це слова поетеси, що живе поряд з нами, в нашому місті.
Тетяна Михайлівна Домашенко - цікава й духовно багата особистість. Її творчий світ - безмірний і розмаїтий. Ким би не працювала Тетяна Михайлівна - чи агрономоми в юності, чи педагогом в зрілості, старшим науковим працівником музею в Миргороді, чи директором музею м. Вишневого, головним редактором міської газети, чи директором видавництва - поезія була завжди з нею.
Я сердцем прикіпіла до Вишневого,
Пелюсткою любові-доброти.
Мій білий цвіте віку полуденного,
Дай Бог тобі до плоду дорости, - так говорить поетеса про своє відношення до нашого міста.
Пелюсткою любові-доброти.
Мій білий цвіте віку полуденного,
Дай Бог тобі до плоду дорости, - так говорить поетеса про своє відношення до нашого міста.
Тетяна Домашенко народилася в мальовничому селі Рокита на Полтавщині. Вірші Тетянка почала писати ще в п'ятому класі. Тоді дівчинка ще не знала, що душа її в полоні у поетичної музи, яка вже визначила всю її подальшу долю...
Я зліплена уся із України -
З найпотаємніших землі цієї див.
Пульсує в жилах сік тії калини, що
Козаком прапрадід посадив.
Із пісні карі очі й чорні брови,
З шовкових трав заплетена коса,
З молитви пращурів почула рідну мову,
Із прастраждань скотилася сльоза...
Вбираю серцем вічні ці перлини,
Бальзам на рани в найчорніші дні -
Я зліплена уся із України,
І Україна вся до крапельки в мені.
Я зліплена уся із України -
З найпотаємніших землі цієї див.
Пульсує в жилах сік тії калини, що
Козаком прапрадід посадив.
Із пісні карі очі й чорні брови,
З шовкових трав заплетена коса,
З молитви пращурів почула рідну мову,
Із прастраждань скотилася сльоза...
Вбираю серцем вічні ці перлини,
Бальзам на рани в найчорніші дні -
Я зліплена уся із України,
І Україна вся до крапельки в мені.
(Опрацювання матеріалів виконали учні 11 класу.)
